Чутки про іменованє київським і галицьким унїятським митрополитом з осїдком в Київі. — Телєґрама П.Т.А. — Протест Української Центральної Ради. — Офіціяльне запереченє Тимчасового Правительства. — Справа забраного зі Львова митр. архиву. — Буде звернений негайно по закінченю війни! — Проти унїятської пропаґанди на Українї.

 

Відень, 21. липня 1917.

 

(Ф. К.) "Кіевская Мисль" з дн. 27. н. ст. червня повідомляє:

 

До сеї пори в Київі не одержано нїяких офіціяльних відомостий про затвердженє ґр. А. Шептицького унїятським митрополитом київським і галицьким. Між тим про се затвердженє приходять із Петрограду ріжні донесеня. Річ у тім, що українські делєґати, які їздили у Петроград, дійсно мали з сеї причини розмови з представниками правительства, яким вони заявили, що се іменованє не може стати ся без згоди Центральної Української Ради. В разї офіціяльного потвердженя чуток про іменованє ґр. А. Шептицького, Центральна Українська Рада буде протестувати проти сього, що се затвердженє доконано без її згоди. Справа ґр. А. Шептицького живо обговорювала ся між членами виконуючого комітету Української Центральної Ради.

 

"Рѣчь" з дня 28. н. ст. червня приносить отсю телєґраму Т. Т. А. із Київа:

 

Ґраф Андрій Шептицький іменований Тимчасовим Правительством київським і галицьким унїятським митрополитом з осїдком у Київі.

 

"Русское Слово" з дн. 28. н. ст. червня у телєґрамі з Київа доносить:

 

В Центральній Українській Радї обговорювано одержану у Київі вістку, що тимчасове правительство затвердило ґрафа Андрія Шептицького українським митрополитом для київської і галицької України. Рада ухвалила в разї офіціяльного потвердженя сеї номінації заявити протест з огляду на те, що номінація відбула ся без порозуміня з Центральною Радою.

 

"Утро Россіи" з дн. 1. н. ст. липня приносить отсей комунїкат Тимчасового Правительства:

 

В часописах з 28. н. ст. червня надрукована телєґрама "Петроградської Телєґрафічної Аґенції" з Київа про іменованє Тимчасовим Правительством ґрафа Андрія Шептицького київським і галицьким унїятським митрополитом. Донесенє се не відповідає дїйсности. Нїякого іменованя ґр. Шептицький від Тимчасового Правительства не одержував.

 

"Рѣчь" з дн. 30. н. ст. червня доносить:

 

Унїятський митрополит ґр. Шептицький, якому Тимчасове Правительство позволило вернути домів, звернув ся з прошенєм до мінїстра предсїдателя кн. Львова, щоби йому було вільно взяти зі собою свій архів, який забрано підчас нашого наступу у Галичину й який тепер находить ся на перехованю в Академії Наук.

 

Кн. Львов відповів митрополитови Шептицькому, що він під теперішній час не вважає можливим уволити сьому прошеню й наказав видати ґр. Шептицькому посвідку на те, що негайно по закінченю війни його архів буде йому звернений.

 

***

 

"Нова Рада", обговорюючи відомість про іменованє ґр. Шептицького київсько-галицьким митрополитом, пише між иншим:

 

"Питанє унїятської церкви можна розглядати з двох точок погляду; релїґійної і полїтичної. О скільки ходить про релїґійну сторону справи, то очевидно греко католицьке віроісповіданє, на скільки воно знайде своїх приклонників, має право і можність істнувати. Але иншою справою є релїґійна сторона, а иншою полїтична. З тої другої точки погляду акт тимчасового правительства передовсїм нїкому непотрібний. У нас на Українї не остав ся нїхто з корінних унїятів і бути може, що одинокими представниками унїї є ті виселенцї, яких не знати пощо давне правительство забрало з Галичини на муки і поневірку, і які по війнї вернуть домів. Іменованє унїятського митрополита в Київі — оставляємо на боцї особу ґр. Шептицького — має якийсь декораційний, зовсїм неповажний характер. Але сей неповажний вчинок може мати шкідливі наслїдки. В очах людий не зовсїм усвідомлених може той вчинок набрати значіня якоїсь уступки в хосен нації.

 

"Не яло ся нинї справ віри переносити на національний ґрунт. В XVІ і XVII столїтю воно було зовсїм природним, нинї в XX віцї, воно являєть ся безнадїйним анахронїзмом. Покищо той безнадїйний анахронїзм, що лучить справу віри з національною справою, може дати до рук оружє всяким ворогам Українців і викликати релїґійну боротьбу, яка тепер може мати тільки шкідливі наслїдки без нїякої користи для народу. Відповідальні українські круги від давна усунули ся від всяких клєрикальних акцій і акт тимчасового правительства, з нової точки погляду непотрібний і шкідливий, можемо оставити тільки власній відповідальности правительства. Не порозумівши ся з представниками Українцїв, правительство допустило ся нового промаху і добре станеть ся, коли ся похибка останеть ся мертвородженим дїлом і не спричинить нїякої ширшої межиусобицї серед чинників, які не зуміють справи від paзy відповідно оцїнити."

 

[Дїло]

26.07.1917