Дитяча література — занедбана ділянка творчості

Що ця ділянка дійсно занедбана і не доцінювана, доказом того м. ін. те, що на реферат на цю тему, виголошений 24 ц. м. в салі Літературно-Мистецького Клюбу у Львові, зявилося аж 23 особи, хоч оголошення про це появилося у пресі своєчасно. Зате на інші імпрези, влаштовувані заходом Літературно-Мистецького Клюбу, наша публика приходить дуже численно.
A тимчасом справа, про яку прочитав реферат ред. Гошовський, дуже важна і реферат його був цікавий та основно опрацьований. Мабуть нема у нас в ніякій іншій ділянці стільки незясованих проблем, скільки їх у нашій дитячій літературі. Поза те, що створили в нас у дитячій літературі Е. Гребінка, Марко Вовчок, Л. Глібів, Борис Грінченко, Леся Українка, Мих. Коцюбинський та Ів. Франко, ми під оглядом мистецької якости далі не пішли. Навпаки, хоч за кілька років перед цією війною появилося в нас яких 300 назв дитячих видань і кілька журналів, то все ж таки щодо мистецької якости дитячої літератури ми пішли назад.
Причини цього явища є такі: Недостача ще у передвоєнному часі порозуміння й одноцілого пляну між видавцями дитячих видань і журналів та недостача порозуміння між видавцями й письменниками. Дитячої літератури не зараховували в нас до мистецької літератури. Наші письменники стидалися під творами для дітей підписувати своє прізвище. Ховалися за різні псевдоніми, як напр. "Вуйко", "Дядько". Дитяча література ставала деколи диким полем герців та писемних вправ для різних графоманів. Витворювався погляд, що дітям вистане дати щонебудь, бо вони, мовляв, і так не розуміються на мистецтві.
Критики творів для дитячої літератури не було, були тільки трафаретні й поверховні похвали для всякої халтури, писані на замовлення або з ввічливости знайомими автора чи видавця.
Друга причина низького рівня нашої дитячої літератури — це нехтування досягненнями дитячої літератури Заходу і психологічно-педагогічними досягненнями наукової літератури Заходу про дітей. А тимчасом дитяча література мусять мати високий мистецький рівень, таксамо, як і література для старших. Ця література своєю вартістю і якістю повинна подобатись також і дорослим. Мова творів літератури для дітей мусить бути чиста, літературна та зрозуміла.
Занедбана у нас також справа драматичної творчости для дітей та дитячий театр. Не маємо досі театру для дітей. У Львові є тільки спроби в цій ділянці і то досі мало вдатні. Дирекція українського театру у Львові приобіцяла, що в свій репертуар візьме теж дитячі драматичні твори. В дитячій пісні стоїмо тільки на народній пісні. Це добре, але замало. Треба йти тією дорогою, яку вказав нам Лисенко своїми піснями й операми для дітей. Занедбана теж справа дитячої ілюстрації. Замість мистецьких рисунків, що підходили б під вік і психологію дитини, ми бачимо в наших виданнях для дітей переважно якісь карикатури, що викликують відразу в дітей. Тут треба основних студій дитячого рисунку і малюнку. Це справа наших мистців, яких досить тяжко переконати, щоб вони взялись за це, хоч тут і там бачимо під тим оглядом вже деякий поступ уперед.
Також щодо дитячих забавок та ляльок існує велике поле попису для наших мистців. Забавки і ляльки для українських дітей повинні мати всеціло український характер.
В Сов. Союзі до всіх цих справ прикладали велику увагу. Під мистецьким оглядом досягнення большевиків у цій ділянці дійсно дуже великі. Вони багато енергії вкладали в те, щоб за допомогою мистецької форми і змісту заволодіти душею дитини. До цього запрягали вони найкращих мистців слова і кисти.
В останніх часах бачимо і в нас деяку поправу в ділянці літератури і видавництв для дітей. Для дітей пише невтомна і вічно молода К. Малицька, О. Олесь, Наріжна, Р. Завадович, Лятуринська. Вибивається теж М. Петрів. Тепер існує в Галичині дитяча преса для молоді: "Малі Друзі" і "Дорога". (Ці журнали на еміґрації та на наших окраїнах зробили величезну роботу). З Рівному на Волині виходить тепер "Орленя", у Дубні "Школярик".
Дитяча література — це бій за душу української дитини, бій за українську людину.
Після реферату ред. Гошовського вивязалась оживлена дискусія. П-ні К. Малицька підкреслила, що лектура для дітей повинна доповняти те, що дає школа і дім. Багато помагає тут листування з дітьми, які відкривають у листах свої зацікавлення. Як б. редакторка "Дзвіночка", як вчителька знає, що дитяча література має великанський вплив на дітей. Для наших найменших треба окремих, достосованих до їх віку видань; слід би теж відновити видавання "Українського Дошкілля", яке необхідне як матеріял для матерей для виховниць у дитячих садках.
П-ні Пастернакова висловила погляд, що письменники для дітей — родяться з відповідним талантом; хто не має цього таланту, не може його набути студіями чи писанням. У виданнях для дошкільних дітей мусить бути теж короткий і читкий текст. Добре було б, коли б повстало обєднання дитячих письменників і малярів.
Одна з учасниць висловила думку, що для наших дітей потрібна теж дитяча фільма з українським змістом та картонові ляльки в українському стилі.
Священик (василіянин) висловив погляд, що автори часто пишуть тяжко, наче про дітей для старших, а не для дітей. Письменники повинні йти в середовище дітей і тим студіювати їх психіку.
Проф. Заклинський висловив такі думки; слід звернути увагу на рівень наших шкільних читанок. Тематикою творів літератури для дітей повинні бути передовсім добрі і лихі сторінки української психіки з тенденцією свідомо виправляти українську вдачу. Писанням для дітей зaслужились теж Ф. Коковський, А. Лотоцькнй та Ю. Шкрумеляк. Літературу для дітей дуже радо читають теж старші по сільських читальнях, особливо ті, для яких література для дорослих ще за тяжка.
Письменник Софронів-Левицький: На обєднання письменників і малярів для дітей ще за скоро, бо наперед треба довести працю між усіма письменниками й мистцями, щоб вони творили теж для дітей. Треба видати більшого формату репрезентативні, настільні книжки для дітей.
П-ні Л. Горбачева: Діти дошкільного віку люблять книжки великого формату, з гарними малюнками, під яким є трохи тексту. Треба відшукати книжки для дітей, ілюстровані в 1918 р. Ю. Нарбутом, бо це шедеври, гідні наслідування.
Дискутантам відповів при кінці розмови ред. Гошовський, підкреслюючи, що письменник для дітей — це Божа людина, що бачить світ, наче велика дитина. Але такий письменник мусить теж працювати над собою, студіювати психіку дітей та педагогічну і психологічну літературу про дітей.
М.П.

01.07.1942

До теми