Statistisсhe Monatsschrift, орґан центральної комісії статистичної, подав числа що-до самоубійств, доконаних від 1873 —1890 р. включно в австрійскій армії.
І так в тім часї доконано загалом 5.808 самоубійств, або пересїчно кождого року 323 (в р. 1891 се число виносило 336). З того загального числа припадає 3.431 самоубійств на краї репрезентовані в радї державній, 1.982 на краї угорскої корони а 395 на Босну і Герцоґовину. В пропорції до пересїчного стану активної армії число самоубійств на 100,000 людей виносить: в Передлитаві 120, в Угорщинї 123, в окупованих краях 87.
Poздїливши ті числа після войскових округів територіяльних (корпусних) в Передлитаві, вийдуть такі числа:
Заг. число самоуб. від 1873—1890. — На 100.000 вояк: пересїчно щороку самоубійств
Відень — 638 — 96
Инсбрук — 86 — 62
Градець — 374 — 104
Задар — 87 — 80
Прага — 701 — 150
Іозефштад — 224 — 158
Берно — 396 — 140
Краків — 370 — 130
Перемишль (від 1889 р.) — 58 — 141
Львів — 497 — 145
Як бачимо, Галичина занимає в тім одно з перших місць і лиш Чехії мусить уступити першеньства. Взагалї славяньскі кpaї виказують висші числа; найменше число виказує Тироль.
Число самоубійств в цїлій Австро-Угорщинї постепенно збільшало ся в рр. 1873—1890, а вже найбільше в окупованих краях. В Галичинї ті числа держались майже в рівній мірі.
Дуже цїкаве порівнанє чисел що-до самоубійств у войску а серед цивільного населеня. Числа поданя низше відносять ся до лїт 1873—1888 а представляють ся так:
На 100.000 вояків припадає в окрузї віденьскім (обі Австрії і Сальцбурґ) 94 самоубійств, а на таке саме число цивільних осіб в тих краях 66; в окрузї градецкім (Стирія, Каринтія, Країна) на 104 війскових самоубійств припадає 29 цивільних, в Инсбруцї (Тироль, Форарльберґ) на 58—24, в Празї і Іозефштадї (Чехія) 160—62, в Бернї (Морава і Шлеск) 140—58, в Кракові і Львові (Галичина) 137—31, в Задарі (Дальматія) на 82 войскових самоубійств припадає 25 цивільних. Годить ся примітити, що войскові самоубийства обнимають лиш деякі кляси віку (між 20 а 25 роком житя) а самоубійства цивільні мужчин від 20 року житя в гору. У Львові і Кракові найбільша різниця між числом самоубійств войскових а цивільних.
Причини, що спонукали вояків до самоубійства, представляють cя так після доходжень війскових: боязнь перед карою 35%, неохота до служби 17%, довги а нещастна любов по 8%, а відтак ще приходять: обида чести, недуга ума, лихі відносини родинні, туга, неохота до житя. Майже в половинї всїх самоубійств не можна було розслїдити причини.
Як бачимо, то до самоубійства спонукували найбільше обава перед карою і неохота до служби, хоч годї не зазначити, що по-при ті причини мусить припасти значна пайка і на причини віроисповідні, національні і соціяльні.
Що-до національности, то на 980 случаїв показало ся, що найбільше самоубійств припадає на Чехів (18%) і Русинів (17%), відтак на Мадярів (16%) і Поляків (15%), Румунів (14%), Нїмцїв (13%) а найменше на Хорватів, бо лиш 8%.
Що-до віроисповіданя, то на 1000 самоубійників було 709 римо-кат., 96 греко-кат., 28 греко-прав., 106 протестантів, 57 жидів, і 4 різних инших віроисповідань. Прирівнавши до загального числа віроисповідників, позазує ся, що найбільше caмоубійників припадає на протестантів і жидів.
Що до степеня і ранґи самоубійникіB то на 1000 припадає: 71 офіцирів, урядників і т. п., 265 підофіцирів а 664 простих вояків. Серед підофіцирів число самоубійників зменшає ся а серед простих вояків збільшає ся.
Вкінци і час служби має визначну ролю в тих статистичних числах. І так на 1000 самоубійників було 156 таких, що служили менше анїж 3 місяцї, 279 таких, що служили від 3 до 15 місяцїв, 192 що служили по-над 2 роки, 157 що служили до 3 лїт а вкінци 219 що служили по-над 3 роки. Між першами трема ґрупами число самоубійств постепенно збільшає ся.
Вкінци згадати годить ся, що між 1870 до 1890 роком в армії австрійскій 1485 осіб хотїло доконати самоубійства а в 51 случаях наступила смерть в наслїдок віднесених ран.
Ті числа повинні придати ся нашим заступникам в радї державній при буджетї міністерства війни...
