(Репортаж)
ДЕЩО ЛІТЕРАТУРИ...
Це вже сьогодні відомий у Львові секрет, що Український Літературно-Мистецький Клюб мав неабияке щастя. Може не так в самі "чистій" літературі, як у своїх імпрезах. Злісні не-письменники навіть впевнюють, що запорука успіху є відворотнопропорційна літературній насиченості програми. А тому, що на минулонедільну прогулянку до Винник вибрався (і.. дійшов) всього один признаний письменник і не було мови про якісь літературні зайняття у лісі — прогулянка вдалася напричуд гарно. Люди, що відважились взяти на свої плечі сонце, а в долоні багато гумору (о, незабутній інженере!), провідник зрадив, повернулись живі і здорові — і навіть дехто вдоволений — назад у свій дрімливий вечором і курявою Львів. А я поважився у цю неділю повторити екскурзію. Пішов "історичними" слідами минулотижневої прогулянки і це дає мені повне право назвати дальший підрозділ
ДЕЩО ІСТОРІЇ
Звичайно, я не буду писати про гронами вагітні винниці наших древніх князів (звідси пішли і Винники), про таборування тут татарів в часі облоги Львова гетьманом Хмельницьким (звідси у винницьких дівчат татарські вогники в очах), про недавні бої українсько-польської війни (звідси хрести і пам'ятник серед могил на склоні лісистої гори, ввесь у ніжній зелені та у суворому спокою), ні врешті про німецько-вовєтську перестрілку у вересні 1939 (звідси три розвалені хати, чотири обгорілі совєтські панцирні вози, яких, до речі, вже давно нема, і дата... 22-го червня 1941 р.). Волю, як і кожний що раз попав у винницькі ліси, положитися у холоді "трепітливого трепоту трепет" (О. Тарнавський) і марити хочби про "Лісову Пісню" Л. Українки. І — це тільки в Винниках можливе; мрія ваша здійсняється. З лісу нєжданно виринають дві мавки, а за ними тічня лісовиків. Ще й пісень співають! Протираєте з просоння очі і пізнаєте прогулянку УССК-у. Загальні настрої обмотують вашу уяву і ви пишете третій розділ по-юнацькому.
ДЕЩО СПОРТУ
Зразу хочеться вам скакати, бігати, плавати, грати відбиванки (це явище має вплив і на 60-літніх) і ви врешті по довгих ваганнях "чи не задалеко" рішається піти на меч УССК-у з місцевим "Дніпром". Паритесь на сонці та подивляєте, як винницькі парні високо підскакують при відбиванні та з якою завзятістю копають м'яч чи навіть ноги противника; захоплюєтесь колективою поставою усіх видців, коли суддя (зі Львова!), не дай Господи, свисне наперекір бажанням господарів. Хочете бачити дантейські сцени — їдьте на матч до Винник! Коли ви бойово доволі насичені, намагаєтеся непомітно усунутися з грища (у Винниках розумують категоріями збірної відповідальности); натрапляєте на нового ворога. З кожного стовпа стріляють на вас грізні плякати про те, що сьогодні прем'єра, і напевне остання вистава, комедії Коцеби "Заколот". Вступаєте до читальні, щоб по гарячому прохолодитися.
ДЕЩО МИСТЕЦТВА
Вам, як гостеві, швидко доставляють окремого крісла (заля битком заповнена) і ви, замість прохолоди, прієте від сміху, холи пан Ходаковський (п. Пак) являється у білій простині, коли Міша (п. Лема) дотепно пов'язує свої інтриґи, і снуєте смілі думи про те, що такі артистки, як п. Наталка Перепeлиця чи Г. Пивовар могли б успішно суперничати не з одними зі Львова. А коли у вас мокра сорочка і годинник нагадує північ, ви — не діждавшись, аж пан Ходаковський врешті зможе подрімати на сцені — прощаєтесь з дружніми Винниками, щоб разом з сонцем явитися у Львові. Увесь час лісної дороги верзеться у вашій сонній голові одна, єдина думка, яку конечно хочеться вчепити лінивим Львовянам: коли хочеш посміятися та відмолодіти, іди обов'язково у неділю до Винник.
Тарас Мигаль.
