"Европа та її культура в небезпеці, вона є предметом вирішального змагу" — писала "Франкфуртер Цайтунґ" у звязку зі закликом Палати Мистецтв до німецьких мистців. — Коли ми говоримо сьогодні "Европа", то маємо на думці передусім щось прийдешнє. Поняття Европи не вяжеться у нас ні із поняттям минувшини ні із поняттям сучасного; нема в ньому нічого одідиченого, але радше натяк на майбутнє творення. Та коли ми говоримо про західну Европу й західно-европейську культуру, то маємо на думці традицію, те, що існує від давна і що ми бажаємо зберегти й далі розвинути. Джерел західно-европейської культури треба шукати у римсько-грецькій актиці, стисліше — у тій формі в якій вона проявлялася у пізній Римській Імперії і в християнстві римо-католицького виду. Із зустрічі північного духа із струмом, що плив із полудня, повстав "Захід".
"У своїх початках — читаємо далі — західна культура мала виразні географічні границі; з часом ті границі зрізничкувалися, головно з почином національних культур на заході Европи так, що сьогодні дуже важко, а то й неможливо найти ті границі й розпізнавчі критерії. Напевно християнська ідея є нероздільна з поняттям західно-европейської культури, навпаки, політичні форми не мають з ним нічого до діла. Західно-европейська культура є духовим і моральним поняттям, що поруч із вічними ховає в собі також і дочасні, отже і зміняємі вартості".
Стільки німецький щоденник. Та ми добачуємо певний ґенетичний звязок між еволюцією західно-европейської культури й історичними перемінами політичних форм західно-европейського життя, таксамо як на нашу думку політичні форми чи то старої Еллади чи то Римської Імперії були характеристичними виявами їх культур, виявами, що їх ми підтягнули б під "дочасні, значить і змінні вартості", про які згадує автор згаданої статті.
Треба б підчеркнути і велетенське значіння Ренесансу в історичній еволюції західно-европейської духовости. Також і протестантизм залишив свій вплив у деякій частині Европи. Без сумніву, докладне очеркнення усіх питоменностей західно-европейського світу, вимагає обширної студії у різних вимірах, історії, соціології, філософії, економії, релігії, тощо. Але ж, у загальному, можна дати таку оцінку західного европейця.
Високий рівень техніки й матеріяльної культури, вслід за тим високий життєвий стандарт і замилування до вигоди в домашньому житті та в умовинах праці. Позитивніше відношення до життя ніж на сході й полудні Европи.
Західний европеєць — індивідуаліст із міцним почуттям своєї вартости. Він любить мати свою думку про все, влаштовувати собі життя по своїй уподобі і пробиватися власним розумом. Індивідуалізм західного европейця веде часто до егоцентричних, але ніколи до анархічних форм життя. Західний европеєць А. і західний европеєць Б. не будуть ворогувати між собою тому, що їх світогляд, їх переконання, або їх думка про дану справу неоднакові. Товариська чемність і пошана для конвенансу є притаманні для західного европей ця, який є "анімаль сосіяль" з найкращою рутиною. Повторяємо "рутиною", бо почуття соціяльної спільноти випливає в нього радше з розуму ніж із душі і має радше клясовий ніж всеобіймаюче-національний характер.
І душевно західний европеєць є погіднішим типом ніж напр. славянин. Він не ускладнює собі життя філософським сумнівом (Монтень: сумнів, це мяка подушка для гарно зорганізованої голови). В душі західного европейця гамлетівське питання не має тієї трагічно-сантиментальної величі, що в душі славянина. Західний европеєць є менше напоєний метафізичним первнем, але без порівняння більше практичним змислом боротьби із життям.
Коли ж говорити про західно-европейську культуру, то це не будова, зложена з цегол і кусків дерева, а радше дерево зі своїм тисячелітнім корінням, своїм віттям і своїми бруньками, щось, в чому є поняття органічної тяглости і величі. І так, як кожне органічне єство, має вона свої небезпеки і недуги, свої бацилі й мікроби. Алярмуючі голоси й регенеративні спроби датуються на Заході не від сьогодні. З найновіших таких спроб згадаймо хоч би палкі виступи відомого французького письменника Дюгамеля та відомого біолога-мислителя Кареля проти надмірного модернізування, чи механізування культури. Реакція проти капіталізму, що із здорових первнів вироджувався постепенно в недугу, яка підточувала духове життя Заходу, довела до різних суспільно-політичних рухів без остаточного успіху.
Щойно націонал-соціялістична революція Німеччини принесла зі собою глибшу спробу реакції та обнови.
Духові шляхи цього світу, який має зватися "Новою Европою", ще остаточно не оформлені й не завершені. Війна із усіми своїми невеселими сторінками прислонює ще очі, які хочуть бачити майбутнє. Але ж сподвижники Нової Европи серед інтеллектуальних еліт чи то Німеччини, чи то Франції, Голяндії, Бельґії, не уявляють собі її без того, щоби начеркнені нами прикмети західного европейця не лягли в її психологічних основах.
Жигмонт Процишин.
