Як скрізь по Україні, так і в Криму починає відроджуватись українське культурно-національне життя, визволене з-під большевицької кормиги.
Позбавлені всякої оборони під большевицьким режімом, мусіли українці Криму перетерпіти ввесь цей русифікаторський шал Москви і треба, на жаль ствердити, що русифікація українців в Криму зробила значні поступи.
Сумної слави тип "совітської людини" далеко тут не перевівся, і тому треба відмітити всі ці свідоміші одиниці, котрі не зважаючи на несприятливі умовини взялися із запалом до праці над відбудовою українського культурного життя.
Дня 2. червня 1942 р. відбулася в симферопольськім Міськім Театрі перша вистава для цивільного населення опери Артемовського "Запорожець за Дунаєм". Виставу дав новостворений український муз.-драматичний театр в Симферополі під режисурою енерґійного п. Петренка, та під умілою музичною кермою диригента Н. Орлянського. В головних ролях виступали: п. Петренко (Карась), п-ні Мірська (Одарка), п.п-ні Азарова і Русанова, п. Пасічник (Андрій) та п. Брунов (султан).
Гра артистів була, — коли взяти під увагу, що за вийнятком кількох досвідчених артистів, решта молоді початкуючі актори — задовольняюча.
При дальшому вкладі стільки посвяти і зусилля, як це виявили до тепер всі, зокрема ж. п. Петренко, Орлянський та Янчишин, можна надіятись і найкращого.
Додати б тільки, ще оперу "Катерина", драму "Тарас Бульба", комедію "Мина Мазайло" та інше. А сам факт, що в Симферополі заіснував знову постійний український театр, — після 22-літньої перерви від р. 1918! — свідчить про живучість українців у Криму, що не піддались і найважчим ударам долі.
В Симферополі працює під той час українська початкова школа під управою п. Пентелейчука. Відчувається дошкульну недостачу шкільних підручників та шкільного приладдя. Планується, в майбутньому помножити число українських народних шкіл та заснувати дві українські гімназії хлопячу й дівочу.
Так із великим зацікавленням ставляться місцеві українці до справа наладнання церковно-реліґійного життя. Приміщення на церкву вже є та бракує священика. Є тут, що правда, деякі дяки-липківці і так вони, як і все україн. міське населення дуже тішаться створенням Української Автокефальної Церкви.
В Криму відчувається брак українського часопису, тому знову поновлено заходи щоби одержати дозвіл на видавання україн. ґазети. Українці прохали такого дозволу зараз після приходу німецьких військ, та місцеві москалі вспіли випередити і дістати дозвіл на московський "Голось Крима". Крім московського виходить тут ще татарський часопис "Азат Крим". Треба завважити, що татари все ставилися прихильно до українців, а тепер ця прихильність ще збільшилась, завдяки тому, що українці вміли жити щиро зі своїми добрими сусідами.
Червень 1942 р.
Ярослав Савка.
