З темного, понурого коридора касарняної каменицї при вул. Замарстинівській входите до сонішних, просторих комнат. Комнати зіставлені цїлі деревляними і зелїзними приладами, коло яких жваво заходять ся жовнїри. У кожного инша робота, якої змислу на перший погляд не розумієш. Скрізь по салях метушня і пильна праця. Серед жовнїрів замітна стать лїкаря, що ходить від одного до другого, розпитує, сам на приладах щось демонструє, немов навчає.
"Ви у війсковім ортопедичнім заведеню видїлу реконвалєсцентів ч. 41, яким управляє Українець лїкар д-р Кость Танячкевич. Воно построєне в цвітни минулого року і від того часу пройшло через заведенє до 1000 хорих жовнїрів. З того 42% стало зовсїм дужими, а здібними до своєї працї взагалї стало 98% ранених. Лїченє основуєть ся на системі Цандера. На основі воєнних досвідів систему тут улїпшено. Всї деревляні прилади, з яких деякі вражають своєю гарною формою, вироблені в самім заведеню жовнїрами по вказівкам управляючого лїкаря.
Лїченє починаєть ся купелями в горячім воздусї і у світлї, щоби близни після ран помякли і могло почати ся ортопедичне лїченє, яке подїлене на два ступнї: активних і пасивних заходів. В салї для активних заходів хорий немов сам собі лїкар. Тут він по своїй волї лїчить сам себе, а до того має для своєї розпорядимости безлїч найріжнороднїйших приладів. Отже бачите, як один хорий вкладає пальцї у велику шкіряну рукавицю і стягає її так, щоби долоня замикала ся і пальцї ставали гнучкими; инший бльоком підносить здоровою рукою вгору хоре рамя, вложене у зелїзний перстень. Далї стоїть стіл з тягарками, які висять на нитках, що пересилені крізь отвори в стелї. Тут починає хорий від найменшої ваги, яку хорою рукою за нитку підносить в гору; спершу важко йому приходить ся піднести тягар, який не був би за важкий для найменшої дитини, опісля він береть ся за важші, аж здоровим раменем стане підносити великої зелїзної форми. Побіч того стола другий з тонкими паличками тесаними, немов заострені стіжки. Найтонша з них має 2 сантиметри проміру, найгрубша 10 сантиметрів. Їх обняти долонею, починаючи із заостреного кінця стараєть ся хорий з раненою допонею. Здаєть ся легке завданє, та кождому з хорих приходить ся спершу з трудом взяти в руку і найменшу паличку. На маленьких драбинках, приміщених на сусїднім столї пробують инші пацієнти ступати пальцями із ступіня на ступінь.
В сумежній салї примінюєть ся методу пасивних методів. Тут приміщені апарати, в які примусово вкладаєть хору руку чи ногу; прилад пускаєть ся в рух і разом з ним виконує відповідні рухи вложена рука чи нога. Спершу рухи приладу короткі, опісля в міру поступу в лїченю що раз більші.
Третя саля призначена для ґімнастики в головному вилїчених вже жовнїрів. Тут виконують вони вільні вправи, вчать ся нормального ходу на приладах з перешкодами, випружують руки.
Лїченє триває пересїчно три місяцї, а двічи так довго, коли у дорого спралїжовані нерви, які треба лїчити елєктичною струєю. Після вилїченя оглядає кождого ще раз лїкар-спеціялїст. Майже кождому вертаєть ся сила для щоденної працї.
М. М.
