Живучість української інтелігенції

Львів, 12 червня.
— Кількамісячний тренінг допоміг мені збагнути таємниці моєї нової професії, і сьогодні назовні виглядаю більш-менш, як чистокровний комерційник.
— Свої давні наукові зацікавлення, очевидно, довелось закинути?
— Не зовсім. На скільки дозволяє час, у вільних хвилинах "для передишки" заглядаю до своїх робіт". Може й це придасться...
Тут нарочно наведено короткий фрагмент недавно проведеної розмови з одним із наших інтелігентів, якого життєві умовини заставили змінити основну професію і заступити такою, що забезпечує йому прожиток.
Зміна професії, праця в різних ділянках, нерідко діяметрально інших, поєднування в одних руках інколи й кілька спеціяльностей — явище в нашому інтелігентському середовищі не спорадичне й не нове. Воно має за собою вже традицію довгих років і видається нам чимсь зовсім звичайним. Те, що в умовах інших народів, головно державних, може виглядати навіть диковинно, для нас воно природне й самозрозуміле. Чи хтось у нас коли дивується, як напр. доктор філологічних наук працює в кооперації, юрист продає в крамниці, музик інкасує касові прибутки тощо? Так було в нас від ряду літ, головно в двох останніх десятиріччях, ми звикли до цього й зжилися з цим.
Ніхто в нас не робить з цього приводу надзвичайних трагедій, не проливає зайвих сліз, обгорнувшись жалібним серпанком життєвого невдачника.
Більшість сприймає це переважно з своєрідною погордою духа, мовляв "Головою муру не проб'єш", дехто навіть засмаковує в новій спеціяльності і посвячується їй всеціло, інші відбувають це, як переходову "кварантанну" до нових, кращих часів.
Факт, коли людина змушена працювати не в тій спеціяльності, до якої вона має природній нахил і відповідну підготову, на довшу мету явище ненормальне і шкідливе. Як виплив нездорових суспільно-господарських умовин (це гостро помічується особливо в капіталістичних державах), воно автоматично само ліквідується з хвилиною корисної політично-господарської конюнктури даної країни.
Не треба окремо підкреслювати, як дуже некорисні під кожним оглядом були умовини, що в них доводилось жити українському народові під кількома займанщинами в довоєнних роках. Наш народ змагався з ними з геройським зусиллям в кожній із ділянок на свій окремий спосіб. Ворожий наступ пляново йшов до повного винищення українського народу, ставлячи на перший вогонь передусім українську інтелігенцію.
А проте наша інтелігенція з подивугідною відпорністю зуміла протиставитись ворожим затіям, даючи не одноразово вияви своєї живучости. Наведений приклад на своєрідну розв'язку несприятливих господарських відносин шляхом "тавзендкюнстлерства" — багатомовний доказ не абиякої вітальної енергії і непередбачених потенціяльних можливостей, але він не вичерпує ще цілого питання. Це тільки одна ланка, один з випадків, подиктованих законом самозбереження.
В твердій боротьбі за щоденний хліб, що інколи зуживає найкращі запаси психічних сил, український інтелігент ніколи не засклеплювався у вузькому колі виключно особистих інтересів, не відгороджував себе недоступним муром недоторканости від решти суспільства. Вийшовши здебільша з народніх шарів, він усе життя відчував на собі ненакинений ніким обов'язок сплатити довг вдячности свому народові шляхом безупинної праці над його розвитком. Завдяки цьому українська нація не знає штучного провалля між т. зв. "духовою елітою" і простолюддям, що так часто трапляється в інших народів. У нас до буденних явищ належать випадки, коли наші найбільші вчені, письменники, мистці є одночасно найкращими громадськими робітниками, і можна сказати, майже ніколи не трапляється, щоб хтось із наших передових людей не присвячував себе й суспільній роботі. У нас просто стало загально принятим звичаєм, подиктованим неписаним законом, що пересічно кожний здоровий інтелігент частину своїх сил і часу повинен віддати на службу суспільству, щоб хоч частинно зробити необхідну роботу, що її в державних народів виконують державні чинники. Висліди праці наших довоєнних культурно-освітніх і господарських установ, що в них львину частину роботи виконувала інтелігенція, аж надто наглядні і їх вартість окремо доказувати не треба.
Але на плечах української інтелігенції спочиває ще один почесний обов'язок, що від нього не звільнюють її ні тверді будні матеріяльних недостатків, ні муравлина громадянська робота. Це творення духової культури, творення найбільших ціннощів, без яких не може існувати ніякий повновартний нарід.
І в цьому випадку також український інтелігент виявив себе гідно. Можна різно підходити до наших духових надбань, коли порівняльною методою зіставляти їх з духовими надбаннями інших щасливіших народів, але ж саме ця порівняльна метода буде аргументом у нашу користь. Український учений, письменник, мистець, не користувався привілеєм творити в затишних кабінетах, добре влаштованих лабораторіях і ателіє при моральній та матеріяльній підтримці держави й народу. Але, не зважаючи на те, наші творці давали з себе те, чого вимагали від них їх творче сумління й почуття обов'язку у відношенні до рідного народу, нерідко оплачуючи кожне своє сміливіше слово й думку коштом особистих вигод, а то й життя. Плодом їх жертвенної праці — наша сьогоднішня культура. Вона відкриває нам вступ у коло европейських народів.
Події останнього часу основно змінили дотеперішні умовини нашого народу, поставили перед ним нові можливості праці й нові завдання. З перебудовою цілого життя основно змінюється роля і функції нашої інтелігенції. Вже в короткому часі українська інтелігенція неодноразово мала нагоду проявити свої організаційні вартості й ініціятиву, беручи активну участь у наладнанні життя в різних ділянках. Український інтелігент з питомим йому практичним змислом умів підібрати собі різноманітні варстати праці, і з небуденним ентузіязмом узявся ліквідувати питання щоденного прожитку. Це, безсумніву, відрадне явище, але на ньому не вичерпується ще ціла справа.
Щоб бути гідним репрезентантом великої нації, її справжньою духовою елітою, українська інтелігенція не сміє, заглибившись у дрібних справах будня, відвертати очі від широких перспектив, що їх перед нею ставить нова доба.
М. Т.

13.06.1942

До теми