◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Ельзас і Льотаринґія мають самі рішити про свою приналежність.
КРІСТІЯНІЯ (Ткб). Російський революціоніст князь Крапоткин, який прибув сюди в дорозї до Петрограду, вислав до француського дневника "Ваtsitie" письмо, в якім каже, що треба приневолити Нїмеччину до зверненя здобутих областий і признанє Ельзас Льотаринґії права вибору, чи хочуть належати до Нїмеччини, чи до Франції.
Депутація австро-угорської армії в Петроградї?
АМСТЕРДАМ (Тел. представника п. к. Кop. Бюра). Б. Pайтepa доносить, що дневник "Tіmеs" дістав з Петрограду відомість, що депутація австро-угорської армії, зложена з 2 ґенералів, 2 полковників, 20 инших офіцирів і 15 жовнїрів прибула до Петрограду. Одержала вона від російських війск на фронтї пашпорти, щоби могла російському правительству або радї делєгатів представити мирові умови. Петроградські дневники доносять, що коли війскова депутація прибула до Кишинева, увязнено її і видано приказ відставленя її до Петрограду.
Уваги ц. к. Кop. Бюра: Ми є з міродатного жерела уповновласнені заявити, що повисше донесенє не є згідне з правдою. Твердженє анґлїйського дневника, мовби депутація австро-угорської армії перейшла через російський фронт, є видумане.
Болгарія не віддасть Македонії і Добруджі.
СОФІЯ (Ткб). Тутешні дневники, між ними півурядове "Есho de Bulgarie" і дневник "Народ" підчеркують невиразні заяви соціалістичних делєґатів з Австрії і Угорщини в Стокгольмі що до формули "без анексій і без відшкодовань". Ся формула переведена в цїлости означувалаб полишенє тлїючого огня під попелом, з якого потім вибухлаб нова пожежа. Македонїя й Добруджа, котрі були кістю незгоди між Болгарією, Сербією й Ромунїєю, повинні після національного принципу належати до Болгарії.
Як жиє Микола II?
ЛЬОНДОН (Ткб). До "Тіmеs" доносять з Петрограду: Тому що много людий звиджує Царське село, видано острійші приписи до стереженя Миколи II. Вільно йому проходжувати ся тільки дві години рано й вечером. Війскова сторожа йде все за ним найдалї у віддалї 25 кроків. Дїти б. царя можуть перебувати на cвіжім воздусї тільки окремо. Бувша царська пара мусить щоденно два рази покааувати ся у вікнї щоби офіцир, який повнить службу, міг її бачити. Потрійний війсковий кордон окружає палату.
Б. мінїстри є вязнені в Петроградській кріпости. Мають на собі приписаний вязничий одяг. Вільно їм раз на тиждень через 10 мінут розмовляти зі свояками і писати та одержувати один лист тижнево. Мінїстри є вязнені кождий окремо.
Цїсар Карло у болгарського короля.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) Цїсар удав ся по полудни окремим двірським поїздом до Штільфрід, а відтам до Ебенталь, де тепер перебуває болгарський король з синами. По близько двогодиннім побутї у болгарського короля вернув цїсар до Ляксенбурґа.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) "Korr. Wilhelm" доносить, що болгарський король надав і вручив цїсареви Карлови підчас його побуту в Ебенталь найвисше болгарське відзначенє, а саме болгарський хрест хоробрости І. кляси.
В справі польського лєґіону.
ВІДЕНЬ (Ткб.) "Neuе Freie Presse" доносить, що презес польського колa Лазарський і посли Морачевський. Тетмаєр і Висоцький були дня 8. с. м. у мінїстра заграничних справ Чернїна, щоби poзмoвити ся з ним в справі польського лєґіону. Президія польського кола в понедїлок відбуде дальшу нараду з президентом мінїстрів.
Російсько-француські анексійні пляни.
"Az. Est" доносить з Женеви: Президент мінїстрів Рібо був приневолений на послїднім тайнім засїданю палати послів дозволити на відчитанє тайних актів францусько-російського союза. В тих актах сказано, що союз заключаєть ся в тій цїли, щоби Росія одержала Цаpгoрод, а Франція лївий беріг Рена. Рібо мусїв заявити, що правительство не вважає конечною запорукою мира розбору Нїмеччини, або обкроєня її границь та що на будуче не буде заключати нїяких міжнародних договорів без відома народу.
Після промови президента мінїстрів поставив пос. Брізон резолюцію, якою висловлюєть ся зреченє анексійних плянів, видвигнених тайною дипльоматією. Предложеною резолюцією мала би теж Палата заявити, що вона не бажає дальшої війни а домагаєть ся порішеня справи Ельзаса і Льотаринґії на мировім конґресї, а се з огляду на те, що після битви над Мірною у вересни 1914 р. територіяльна цїлість Франції вже не є загрожена. Резолуція заступає погляд, що свобода народів не може опирати ся на оружне рішенє, тільки на демократію і соціялїзм.