Не треба бути аж стратегом чи військовим фахівцем, щоби здавати собі з цього справу, що остання офензива Тимошенка була викликана не мілітарними причинами, а національно-московськими і суспільно-політичними спонуками. Боронитися в сучасній війні куди догідніше ніж наступати. Це доводять між інш. і приклади на обороні Петербурга, Севастополя, а то й самої Москви. Наступати маючи значно гірше летунство ніж противник — це стратегічний кретинізм. Коли ж не зважаючи на це большевицька армія вже від листопада минулого року розбиває собі лоба у наступах, то московські кремлівські сатрапи мають очевидно для цього вистарчальні причини.
Пояснити це можна тим, що вони опинилися в полоні власної демагогії. Щоб зрозуміти це, треба знати, що большевицька пропаґанда цілком інакша, як прим. европейська. Метою її є викликати коли не колективне божевілля, то в кожному разі свого роду гістерію. Вона впливає як ця краплина зимної води, що паде безупинно на виголену голову. Завданням тієї пропаґанди є притуплювати розум і подразнювати так нерви, щоби допровадити її жертви до справжньої психічної скаженини. Совітська преса і радіо не потребують числитися ні з правдою, ні з фактами, бо населення не може знати їx безпосередньо. Коли ж мине деякий час, нові брехні примушують забути старі. Притуплений розум совітського населення не може помітити суперечностей большевицької пропаґанди поміж комуністичними та московсько-"патріотичними" гаслами [...].
Зміст і форму московської пропаґанди пристосовано й спрямовано до найтемніших інстинктів, до звіря в людині, призначено для розпалення безтямної, сліпої ненависти, жадоби крови і безглуздого нищення. На европейця робить ця пропаґанда вражіння дикого скавуління; вона повна огидних лайок, в яких большевики незрівнані мистці, проклонів, присягань, безглуздих приречень, смішних, бундючних самовихвалень і т. д. Все це товчеться день-у-день систематично, безупинно в голову нещасної совітської людини; осягається таким чином стан, в якому не лише самі большевицькі достойники та старшини типу Тугачевського "признавалися" до всіх своїх провин вмовлених в них прокуратором, а й чужинецькі обвинувачені як наприкл., бритійські урядовці Вікерса в процесі Лєна-Ґольд-Фієльд, переставали відрізняти дійсність від суґестії.
В цім психічнім стані витвореним пропаґандою осягає терор комісарів поміж вояками та терор НКВД поміж населенням значно більші результати. Таким станом московської психіки можна зясувати й факти зазначувані деякими воєнними кореспондентами, що червоноармійці, які часами бороняться до останнього набоя і стріляють замість піддаватися, після звільнення від гіпнози комісарів стають по кількох днях лагідними, добрими робітниками.
Намагання кремлівських сатрапів розвинути наступ протягом зимових місяців відбувалися в супроводі демагогічної пропаґанди, що мала впоїти в населення віру в перемогу. Коли ж безуспішність цих намагань загрожувала викликати небезпечну реакцію в армії і населенні — щоб запобігти тому московський уряд проголосив, що весна принесе новий загальний наступ з великими досягненнями та що остаточна перемога прийде в 1942 році. Під цим гаслом наказано типові большевицькі змагання промислових підприємств, зокрема фабрик повзів і літаків, перевиконати пляни, виконати їх перед визначеним реченцем, зменшити видатки виробництва, збільшити видайність праці, щадити матеріял, заступити бракуючі сирівці іншими, забезпечити виживлення робітників прифабричними городами, значить, ще збільшити визиск робітництва. — Безліч найрізнородніших "зобовязань" мусіли перебрати на себе колхози.
Як виглядає ця весняна перша "перемога", видно з того, що вийшло на Керчі та під Харковом.
Сучасна поразка всіх дотеперішніх намагань московських збройних сил витворює сприятливі умовини для того, щоби раз на все знищити впливи моск. пропаґанди і терору на чужонаціональних вояків червоної армії та чужонаціональне населення, що перебуває ще під московською владою. З огляду на те, що збройні сили московського імперіялізму тримаються ще з значній мірі визиском чужонаціональних земель, а зокрема Азербайджану, що постачає нафту для совітських моторів, протимосковський рух на цих землях міг би в значній мірі причинитися до остаточного розгрому Совітів.
Цю небезпеку передбачує московський уряд, бо в кінці травня розвинув шалену пропаґанду спрямовану зокрема до українських, білоруських, литовських та інших чужонаціональних вояків червоної армії, землі яких вже визволено з московського ярма. По суті ця пропаґанда спрямована до кавказьких народів і треба сподіватися, що результати її після останніх московських невдач на фронті будуть мінімальні. Кавказькі народи, які під Шамілем вели довгі визвольні змагання з царатом, які пізнали і большевицький "рай" та "конституцію —розуміють надто добре, що тепер єдина хвилина визволення для них — коли розвалиться большевицька тюрма народів.
М. Данько.
