Братя Новаки, торговцї свиней на більші розміри, від довшого часу тримають тую торговлю в двох повітах сяніцкім а лїськім виключно в своїх руках. Монополь той, розуміє ся, для них повів ся не зле, бо в короткім часї дійшли до миліонового маєтку. Нинї стали они властителями ключа Вільхівцї-Загутинь, котрий купили за 700.000 зр., а надто обертають ще такою готівкою, що торговлю дальше провадять.
Яко пани, они на торги вже не їздять, лиш тримають цїлий штаб сталих торговцїв-барашників з шефом на чолї, котрий лише касу з собою возить, виплачує партіям а відтак предкладає рахунки. Барашники ті, так як і шеф их, плачені суть місячно. Крім того дістають они ще дієти на "харч" в дорозї і по кождім торзї т. зв. "фостове" т. є. нагороду від кождої добре купленої свинї.
Побіч тих "сталих" барашників в кождім містї рейону братів Новаків є богато "несталих", котрі барашують лиш за саме "фостове". Одні і другі за-для того "фостового" в спільнім интересї тримають ся дуже солідарно. Коли н. пр. один барашник торгує яку свиню і не може торгу добити, то за хвилю зараз приходить другій, третій і т, д., але кождий з них дає менше, нїж попередний. Селянин чи якій иншій продавець, притиснений, мусить тепер продавати за те, що єму дають, бо за тиждень, два, три або й більше дістав би то саме...
Але лучить ся нераз і таке, що хтось купує свиню для власного ужитку [чи то на кормленє чи на заріз] і, наложивши реньскій, два на барашників, нївечить уложений з-гори их плян, а бідного селянина хоронить від визиску. Котрий же тепер в таких продавцїв-селян зараз замішає ся між нарід, того й щастє. Але котрий за раз йде на "литок" [могорич] до шинку, за тим идуть назирцї і барашники-свинарі, аби єму дати добру науку, кому має продавати. і от послїдного вівтірка, 31 н. с. мая с. р. на торзї в Лїську продав був один селянин свиню якомусь панови о много дорожше, нїж єму давали свинарі-барашники. Вдоволений, що торг єму пощастив ся, пійшов зараз — як то у нашого хлопа звичай — на "литок" до "винного шинку" у Гравера. В слїд за ним пійшли і два барашники. В сїнях межи бричками обскочили єго: один з одного, другій з другого боку, змолотили хлопа по-зa уха, по лици, по плечех і утїкли межи "своїх".
Таке вирабляють у нас барашники свинарі! Про конярів-барашників уже й не згадувати. Се патентовані обманники, котрих треба стерегтись як огню. Наші-ж орґани безпечности, замість щоби за такими фактами наглядати, ревідують за рускими пашпортами. Ой біда з тою політикою нещастною, коли після пашпортів навіть свинї всї мусять бути польскі...
