[З гостини архикнязя Альбрехта в Шклї].
З Яворівского. Читаючи в "Дѣлї" де-що про гостину Є. ц. в. Вис. архикнязя Альбрехта на нашій земли, хочу звістити Вас про побут єго в купелевім селї Шклї.
В понедїлок 23 н. ст. мая досвіта довідав ся мїсцевий парох о. Гординьскій, що архикнязь приїде з Грушова до Шкла і тут заночує. Чим скорше розіслав післанцїв по селї, зібрав старших людей та шкільну молодїж і в ладї уставив поблизько войскових забудовань купелевих, де приладжені були комнати для архикнязя і єго дружини. Тут явили ся також: яворівскій ц. к. староста Невядомскій, віце маршалок повітовий, властитель Шкла п. Конопка, богато интеліґенції, і офіцири.
По 11-ій годинї в полудне надїхав архикнязь четвернею і задержав ся коло воріт ц. к. санаторюма. Староста представив архикнязеви о. Гординьского в фелоні. О. Годиньскій подав архикнязеви поцїлувати хрест, а потім гарно і плавно промовив кілька щирих слів привіту від рускої громади шкільскої. Архикнязь, відкривши голову, поцїлував хрест, мило подякував о. Гординьскому і довго розмавляв найперше з о. парохом, а потім з другими прибувшими на повитанє. По офіціяльних представленях архикнязь знов звернув ся до о. Гординьского, питав про відносини о. пароха і селян а відтак перейшов поперед шпалїром селян. Нарід підносив неумовкаюче "слава!" — а архикнязь відповідав по руски: "Дякую Вам! дякую!" Руска мова з уст архикняжих ще більше підносила одушевленє. Архикнязь промовив також до учителя, котрий був з школярами, розпитував також деяких селян по руски: чи служили в войску, при якім полку, і т. д. В Шклї є богато таких, що були в кампанії италійскій.
Около 1-ої години з полудня відбув ся у архикнязя обід, на котрий був запрошений о. Д. Гординьскій.
Посвященє угольного каменя нової церкви.
З Журова. В четвер 19 н. ст. мая відбуло ся в Журові посвященє угольного каменя і закладини церкви дуже величаво.
Хоч день перед тим, ба й цїлу ніч падав рясний дощ, мимо того зібрало ся множество доохрестного народу з своїми пан-отцями і процесіями. Вже від самого досвіта звіщали вистріли моздїрів велике і радістне торжество. О годинї 10½ розпочала ся в мїсцевім костелї торжественна служба Божа з діяконами, а селяньскій хор з Чернева, скріплений доохрестними півцями під проводом півця з Чагрова, ученика школи денисівскої, співав прекрасно. На службу Божу прибула интеліґенція мїсцева і з околицї: Вп. Стефан Тустановсній властитель Журова, Mиx. Тустановскій з женою, властитель Підмихайловець, Винкентій Желиховскій з Григорова з родиною і другі. Підчас служби Божої виголосив Впр. о. декан Іосиф Кернякевич хороше, одвітне торжеству слово.
По богослуженю удали ся всї на мїсце будуючої ся нової церкви. Перед входовими дверми відбуло ся водосвятє а по водосвятю посвящено угольний камїнь. В вижолоблений камїнь замуровано скляний слій, а в нїм спис всїх жертводавцїв і докладно описану исторію, як то у нас 74 лїт не було церкви, хто радо причиняє ся до будови, а хто ворогом нашого дому Божого... По скінченій церемонії посвященя каменя промовив до зібраного народу мїсцевий завідатель о. Андрій Пеленьскій. Згадав про радістне нинїшнє торжество, про утїху і радість тих, що щиро причиняють ся до будови, та про сором тих, що ворогують против нашого дому Божого. "Всї тїшимо ся нинїшним торжеством — казав о. Пеленьскій, — однак нема вже мїж нами одного, котрий би сю радість подїляв, нема честного Андрея Гречуха, що найбільше причинив ся до сего великого дїла, бо в найприкрійшій хвили, коли ми не мали мїсця під церков, услухав священика, замїняв кавалок свого поля за ерекціональний, а відтак вимїняний кавалок ерекціональний за обійстє иншого ґазди, де ми власне кладемо церков. То все робив з такою щиростію, в такій до часу тайнї, що вороги нашої церкви не впали на слїд та й не перешкодили доброму дїлу. Хоч ґазда незаможний на пятьох моргах поля, дарував 120 зр. на цимборію і 30 зр. на хоругви." За упокій душі пок. Андрея відспівано на мїсци посвященя каменя парастас.
Прибувші священики і интеліґенція удали ся на обід до школи, де мешкав завідатель, а нарід приймав своїх гостей з доохрестних сел на підвалинах нової церкви, де кожда з ґаздинь принесла і печене і варене. Загомонїла і руска пісня і звеселила зарівно зібраний нарід як і интеліґенцію.
І так Русь наша видить плоди своїх жертв. За три мїсяцї стане в мїсточку, де 74 років не було дому Божого, руска церковця о трех округлих копулах, 36 ліктїв довга, збудована точно після вимогів нашого обряду. На відозву завідателя парохії минувшого року нїхто й вірити не хотїв, щоби се дїло при так трудних обставинам дало ся довести до кінця. Та милосердний Бог і щедра Русь допомогли до сего. На відозву, помїщену в "Дѣлї", перші прислали свои лепти Вп. панї Марія Реваковачева з Козьови і п. Василь Потелицкій, заточник з Тарнова, а відтав поплили щедрі жертви і зросли до поважної суми.
Зібрані фонди вже вичерпані, а перед нами велика робота і много видатків. Ми однак живемо надїєю, що щедра Русь тепер не лишить нас без помічних і допоможе нам довершити намїрене дїло. А подвійно дасть, хто зараз дасть.