Львів, 5 червня.
Між усіма завданнями, що їх ставить громадянство перед жінкою, найважніше є — виховати молоде покоління згідно з потребами та інтересами народу. Сім'я, родинний дім — один із найважніших варстатів жіночої праці, за виконання якої жінка відповідає не тільки перед майбутністю власних дітей, але перед майбутністю власного народу. Українська жінка зрозуміла це завдання вповні. Наглядним виявом цього були й є кадри ідейних, чесних і висококультурних людей, що їх виховали українські матері. Виявом належного розуміння завдань жінки є теж наші Герої, які вже з грудей своїх матерів виссали разом з молоком цю велику ідею самопожертви для кращого майбутнього народу та які за цю ідею не завагалися ні на хвилину жертвувати іноді ще своїм молодим життям. Українська жінка-мати доказала ділом, що вона уміє поставити на перше місце добро народу і громадянства та що для нього жертвує всі свої болі, терпіння і змагання, зв'язані з вихованням молодих поколінь. Це виявилось у часі нашого політичного поневолення, коли родинний дім мусів стати чи не єдиною твердинею перед деструктивними впливами ворогів.
Сьогодні виховне завдання української жінки-матери значно поширилося і поглибилося. Новий лад в Европі, за який боряться народи, в першу чергу нове майбутнє нашого народу вимагає також нових людей, які були б здібні будувати і творити нові цінності. Таких людей треба українському народові. Найкращі фізичні і духові прикмети мусять ціхувати наше молоде покоління. Правильний фізичний розвиток дитини і загартованість на найважчі зусилля, фізична здібність перемагати у житті усі труднощі і невигоди — це одна ділянка виховних завдань, що її педагогіка називає фізичним вихованням. Та одночасно з фізичним вихованням мусить іти інтелектуальне і духове виховання: розвиток ума і душі. Можливо широка освіта, чесність у поведінці з собою і з людьми, правдомовність, постійність і непохитність у слушних переконаннях, свідомість своєї національної приналежности, почуття своєї вартости і гідности, а також вартости свого народу, замилування до праці, почуття національного альтруїзму, сильна воля у виконуванні постанов, почуття дисциплінованости, вміння і бажання підпорядковувати свої особисті інтереси громадянським і національним — ось найважніші прикмети духа, що їх мусить виховати українська мати в молодому поколінню.
Здаємо собі добре справу з того, що воєнна атмосфера у великій мірі утруднює виховання, відкриваючи широко ворота деструктивним впливам вулиці. І тому саме тепер найбільше звернені очі всього українського громадянства на жінку-матір, яка мусить подвоїти, потроїти свої зусилля на те, щоб навіть серед воєнної атмосфери зуміти не тільки зберегти молодь і дітей від лихих впливів, але і ще більше защіпити у їх молоді душі і серця такі вартості характеру, яких вимагає майбутнє українського народу.
