Страх перед "галицизмом". — Зачети на воєнні чинитьби.

Страх перед "галицизмом".
З приводу наради членів київського шкільного округа, про яку звідомленє подано висше, містить київська "Нова Рада" (ч. 28. з 15. н. ст. мая) отсю статю:
На нарадї членів Київського шкільного округа виринула справа, якої в нинїшню хвилю нїяк не можна полишити без відповіди. Правда, не дуже радо приходить ся менї забирати слово в сїй справі. Вона ж на мою думку, — особливо тепер не повинна бути активною на дебатах в гуртку шкільників, а вже не має мови, на шпальтах ґазети. Маю на думцї страх перед "галицизмом", який непокоїть декого з учасників згаданої наради. Дозволю собі запитати тих добродїїв: Заглядали ви коли до підручників галицьких українських ґімназій? Як що заглядали, то яку в них мову можна назвати "галицизмом", і то таким "галицизмом", якого ви не розумієте, а не тільки тутешня українська ґімназіяльна молодїж?
Того слова "галицизм" я зовсїм не розумію і певний, що у вашім розуміню він не істнує. Як колишній ґімназист української ґімназії у Львові від І. до VIII. кляси — з практики знаю, що матеріялом до підручників для науки укр. словесности послужили твори таких українських лїтературних світил, як Шевченко, Марко Вовчок, Кулїш, Франко, Квітка, Шашкевич, Котляревський, Костомаров, Федькович, Грінченко, Нечай і т. д. і т. д., — і я, галицька дитина, зовсїм без всяких коментарів розумів мову всїх отсих авторів. А визнаю, що у всїх підручниках від І. до VIII. кляси переважають автори закордонні себто тутешні. Знов же як мужицька дитина настільки знаю галицьку українську мову, що розмовляючи тут з тутешними мужиками, зовсїм їх розумів і вони мене і скріпив своє переконанє, що нас дїлить від вас тільки кордон, а більше нїчого. Ваші і наші мужики дуже гарно розуміють один другого. Спитайте — будь ласка — тих мужиків-салдатів, що були в Галичинї. А иншої мови як у нас, так у вас немає, тільки та, що нею мужик говорить.
Отже мій висновок з того такий, що Ви, Шан. Добродїї, або взагалї не бажаєте собі — з браку своїх підручників — негайної українїзації і школи, а висуваєте як перешкоду якийсь "галицизм", або бажаєте собі того, але аж після 2—З лїт — як каже п. Фещенко, — доки змилуєть ся хтось уложити підручники на такій українській мові, яка ріжнила б ся від "галицизму". Та такого плоду — як що по щирости працювати — се не видасть.
Даруйте Вп. Добродїї, що може за щиро сказав слово правди.
Заложник С. Галай.

Зачети на воєнні чинитьби.
Многі властителї посїлостий є в прикрім матеріяльнім положеню, особливо виселенцї. Все, що мали, стратили; богато з їх добра зapeквіpoвали війска, як худобу, збіже, пашу і ин. На зареквіроване добро не одержали приписаних посвідок від реквіруючих війск. Староства і повітові комісії для воєнних чинитьб вивакуовані і тому тяжко, а часто й неможливо перевести, приписане поступованє для усталеня належитости і висоти воєнної чинитьби. Часто трапляєть ся, що евакуованому належить ся значна претенсія до війскового скарбу, а тимчасом він не має з чого жити і в що вбрати ся. А й неевакуовані головно зі східної і середної Галичини чекають вже третій рік на виплату винагорода за зареквірованє добро і не можуть дочекати ся заплати.
Пошкодовані дїдичі зі східної Галичини постарали ся о се, що правительство виплачує зачет на зголошену і провірену повітовою комісією для воєнної чинитьби претенсію за заревіроване добро.
Щоби одержати зачет на воєнну чинитьбу, треба: 1) зголосити воєнну чинитьбу на приписаних формулярах в своїй громадській зверхности. Вона переведе потрібні доходженя і переслухає свідків на обставину, котре війско забрало добро і яка є вартість зареквірованих річий, та предложить зголошенє з протоколом свому староству до дальшого урядованя. Староство скличе комісію для воєнних чинитьб яка усталить висоту винагороди за зареквіровані річи і предложить акти намісництву. 2) На основі ceгo усталеня висоти винагороди за зареквіровані і для ужитку війска забрані річи треба виповнити окремий друк о зачет на воєнну чинитьбу. Друк замовити в Краєвій Централи для госп. відбудови Галичини, в секції банковій, в Кракові, вул. Міхаловського ч. 1. До зголошеня о зачет треба долучити посвідку ц. к. староства, що петент зголосив в повітовій комісії для воєнної чинитьби претенсію за зареквіровані предмети в означеній висотї, а повітова комісія для воєнної чинитьби усталила висоту винагороди за чинитьбу на означену квоту. Коли староство не дасть такої посвідки, треба долучити до зголошеня о зачет відписи актів повітової комісії для воєнної чинитьби що до усталеня зголошеної чинитьби.
Правительство дало Краєвій Централї для відбудови краю, банковій секції, певну суму на виплату зачетів на зголошені воєнні чинитьби. Доси виплачено зачетів в сумі кількох міліонїв. До буджету на рік 1917/18 вставила Централя на сю цїль 50 мілїонів К.
Намісництво, департамент XX. (тепер в Кракові), дає опінїю, як високий зачет треба дати, а банкова секція Краєвої Централї виплачує зачет в готівцї. Можна дати зачет до 66 проц. усталеного повітовою комісією для воєнних чинитьб винагородженя за чинитьбу.
Банкова секція жадає зізнаня довжного скрипту на зачет і забезпеки виплаченого зачету, бо виходить з заложеня, що в многих випадках, особливо, коли о зачет старається евакуований, висота винагороди за воєнну чинитьбу є властиво лиш управдоподібнена, а не доказана, бо комісія не могла перевести доходженя на місци. Також жадає доказу, що петент є властителем поданої посїлости, на доказ сего жадає предложеня табулярного витягу, або табулярної посвідки що-до права власности поданої посїлости. Звичайно анї витягу, анї посвідки не може евакуований предложити, бо не має їх при собі, а табуля лишила ся на місци, що є під окупацією. Сї грамоти може заступити посвідка староства дотично права власности посїлости, з котрої забрано для війска річи.
Всї наші господарі, особливо евакуовані, посесори, парохи і инші мають можність користати з фондів, призначених на виплату зачетів на воєнну чинитьбу (Кriegsleistung).
Д-р Іван Макух.

06.06.1917

До теми