Россія очевидно боїть ся сама себе і заграницї, бо то, що там в послїдних часах дїє ся, то виглядає зовсїм так, як колиб там побоювались або якоїсь ворохобнї у внутрі або війни из заграницї. Ну, що там дїє ся у внутрі Россії годї на певно знати; але колиб там заносило ся на якійсь внутрішний заколот, то все таки вже би щось було дійшло певнїйшого до відомости заграницї. Що же до самої заграницї, то не лиш звістно загально у нас, але й в цїлім світї, що о війнї тепер нїхто й не думає; спеціяльно у нас в Австрії, розпочалась тепер в обох парляментах нарада над так важною справою, що колиб була бодай тїнь якої можливости війни, то певно тої справи нїхто би не тикав, бо то справа так важна, що без єї залагодженя і війна не можлива, або хиба що не були би єї тикали. Єсть то реґуляція валюти — справа грошева, в виду котрої і воєнні крики мусять притихнути. Виходило би з того, що переполох в Россії не єсть оправданий і лиш коли не умисно, то случайно викликаний. Ся послїдна можливість здаєсь навіть бути до певної міри оправданою.
Ми вже доносили коротко про ту пригоду, яка лучила ся віддїлови нашого войска стоячого залогою в Бродах. Вість ту подала була перша N. fr. Presse, котра так каже: Часть бродскої залоги, головно же стрілцї, перейшли були підчас вправ маршевих необачно россійску границю. Патроль козацка пігнала зараз до Радивилова і заалярмувала тамошну залогу, котра зараз виступила на границю, де однакож не застала вже стрілцїв, бо ті роздивившись, куди зайшли, зараз вернули. О сїм переходї австрійского войска за россійску границю дало зараз знати телєґрафічно до Кієва. Не без того, що та сама вість мусїла викликати і вздовж цїлої границї переполох в Россії, бо ось що доносять з Гусятина до "Дѣла":
"Алярми воєнні! Кождого се здивує, тим більше, що в світї межинароднім така тишина. Та й ще ті алярми з відки? З Гусятина! З відтам голосять війну? — Однакож факт фактом. В ночи з 27 на 28 заалярмувала в наслїдок якоїсь штафети, россійска сторожа погранична всїх своїх селян, зібрала супокійно спячих в купу, казала потворити баталіони косинїрів і обсадила битком границю. Рядові з віддїлів пограничної сторожі були очевидно командантами. Порозставлювано зі старшини войскової чати, як би туй-туй мали переходити ворожі войска. Розумієсь, на всїх бродах поуставлювано найсильнїйші віддїли. Потім розпущено поголоску, що з нашої сторони лагодить ся в тайнї воєнний напад, що Поляки задумали і прилагодили "мятеж", що по наших лїсах стоять готові до переходу віддїли, що у нас по домах Божих в ночи порядкують ся з оружєм і т. д. Яка правдива цїль сеї мобілізації, годї відгадати. Отсе нагій факт.
"Та й не першій се алярм. Десь перед Воскресенієм, знайшлись в однім тутешнім склепі і трафицї в купі звичайні списи до мобілізації, роблені в старостві нашім яко макулятура. Оден такій папір попав ся в руки россійскі — і алярм воєнний понїс ся луною. Або знов появились тут офіцири наші — зараз пійшла поголоска, не знати, в якій цїли пущена,— що то кватирмайстри від канонїрів і що тілько а тілько батерій сюди надійде".
Иншого рода суть вісти, надходячі з глубини Россії; але й они дають доказ, що в цїлій Россії запанував в послїдних часах якійсь не малий переполох. Ото з трох найголовнїйших центрів, з Варшави, Москви і Кієва, надходять вісти, що там стала тепер якась дуже душна атмосфера. Серед властей державних настало якесь занепокоєнє а серед жителїв страх і непевність о завтра. Нїхто не може зміркувати, чи у него не буде яка ревізія та чи єго не вивезуть в Сибір. В Варшаві слїдять особливо за тими особами, що подали о пашпорти на виїзд за границю. В Лодзи, де, як звістно, були недавно страйки робітничі, арештовано множество людей а з тих вислано тепер 45 на Сибір. Настало підозрінє, а ширять єго головно россійскі ґазети, що якісь тайні аґенти бунтують польскій нарід і лагодять якусь ворохобню.
То підозріванє було би ще зрозуміле в польских сторонах, але щож сказати на то, що таке саме дїє ся в білокаменній "матушцї" Москві. Ось що доносять з відтам до "Правди": Ще дня 30 і 31 марта через весь день були у нас страшенні труси (ревізії) і арештованя. Як нам здає ся по деяких фактах, жандармерія вишукує "ґрупу народовольцев" і их друкарню. Се заклавше ся знову товариство в сїчни розіслало скрізь дві проклямації, де оно ввертає ся до суспільности россійскої, а стислійше до революційної молодїжи, і викликає их на боротьбу з россійским урядом. Радить швидче сполучати ся всїм революціонерам поперед у міскі товариства, далї зорґанізувати ся як нашвидче в центральне, щоб не згубити такого часу, як сей голодовий рік і захопити в свої руки всю урядову власть, а відтак зібрати народню раду. Зараз по розісланю сих листів вибухли труси й арештованя майже по всїх великих містах, як от Петербург, Москва, Київ, Харків і инші. Але не багато довело ся рядови поживитись, хоч і заарештовано було сила неповинного нї в чому люду. В мартї видано знов дві проклямації. У одній сі народовольцї виголосили свою проґраму. Нового в сїй проґрамі годї що небудь знайти. Се стара пісня 1870-их років з усїма тогочасними хибами й помилками; навіть терор вживаєть ся. От по сих проклямаціях і збила ся у нас в Москві буча. Трусів було дуже богато і заарештовано 16 чоловіка слухачів університету, 4 жінки-курсистки і одного книгаря Прянишникова книгарнї. Сю книгарню трусили жандарми з 2-ої години дня до 12-ої в ночи, навіть стїни геть чисто всї пообдирано. Потрусили також і книгарню Готьє. Про те нї в першій нї в другій нїчого не знайдено. Далї заарештовано письменника Астирева з жінкою і братом. Тут трус почав ся з 12-ої години до 2-ої дня. Здибали тут жандарми 4-х гостей, слухачів університету, і забрали з собою. У одного товариша Астирева знайдено 3 пуди проклямацій, що мав він их розіслати селянам по селах. Уже все було налагоджено: покладено проклямації в куверти, понадписувано адреси. Лишило ся тілько покидати их у листові скринки, але замість сего опинили ся зовсїм у небажаних руках."
Про найновійші арештованя в Києві доносять польскі ґазети такій факт. Там арештовано п. Ст. Кондзельского властителя одеского готелю в Підволочисках, австрійского горожанина, і якогось Бончковского, властителя дібр на Волини; першого за то, що нїби то він австрійскій шпігун, а другого за то, що нїби то перевозить за границю якісь книжки. Кондзєльскій їздив часто до Россії купувати конї і послїдними часами вислав був до Одеси 200 рублїв на руки якогось тамошного реставратора для третої особи. Нараз дістав Кондзєльскій вість, що того реставратора і ще другу особу арештовано, а єго завзивають на свідка до Києва. Він поїхав туди, а там єго арештовано. Тимчасом вломили ся до єго помешканя в Підволочисках якісь злодїї і забрали з бюрка всї письма і кореспонденції не тикаючи грошей. Показало ся, що Кондзєльского денунціювали в Россії о шпігуньство жиди, що торгують кіньми; але все таки то характеристичний факт, що єго арештовано і що аж тогди викрадено кореспонденцію на доказ єго шпігуньства.
Ото такій маленькій образок теперішних відносин в Россії: якесь занепокоєнє і виходячі з того арештованя то характеристика теперішної хвилї в політичнім житю Россії.
