У Львові, дня 1 н. ст. червня 1892.
В кількох вступних статях "Дѣла" пояснили ми принціпіяльне становиско наше, в послїднім числї подала ми "проґраму народну" в цїлости. Она, по нашій думцї, видержить всесторонну критику, бо єсть голосом патріотів руских. В нїй скристалізувались всї гадки і змаганя Русинів австрійских. Она говорить ясно: ким єсьмо, чего хочемо на нинї і які остаточні цїли наші. Нею обняті всї интереси наші на полях просвітнім, реліґійнім, економічнім, політичнім і взагалї культурнім. В нїй указані обовязки, з яких вивязатись має кожда патріотична одиниця руска, круги интеліґенції світскої і духовної, міщаньство і селяньство наше. В нїй поданий і загальний начерк орґанічного труду, котрий нас жде і котрий довершити мусимо як найскорше для власного добра і интересів держави, в котрій жиємо.
Проґрама та не єсть для Русина нїчим новим, але проголошенє єї під теперішну хвилю було дїлом конечности. У нас в послїдних часах проявились різні змаганя, різні теорії. Одні суть відгомоном проґрами панславистів россійских, другі мають признаку интернаціонала европейского. Одні і другі посїдають в краю і посеред Русинів своїх адептів, одні і другі мають будьто ущасливити [!] Русь галицку.
Проґрама та, зредаґована видїлом "Народної Ради" у Львові, а принята мужами довірія на дни 24 н. ст. марта с. р., розпадаєсь на загальну часть і на три підрядні віддїли.
Загальна часть зложена случайно з десяти точок, мов би з десяти заповідей, а основу єї можна обняти таким реченєм: Русине, 20-міліоновий народе в родинї славяньскій, стій твердо при своїй народности і вірі, двигни маси свого народу просвітно та економічно збуди в них почутє достоїньства горожаньского, посвідоми их з правами, які їм належать ся, поведи их до науки, дай им пізнати всї добутки здорового поступу, образуй их політично і дбай о то, щоб нїхто не посмів нарушити прав твого народу, бо в Австрії, яко державі конституційній, належить ся народови рускому повне рівноуправненє на всїх полях єго житя.
Яснїйше означити змаганя руского народу годї. В тих словах містить ся все. Не треба додавати до них нї одної коми, нї одної йоти. На ту проґраму мусить годити ся всякій щирий патріот, світскій чи духовний, консерватист чи поступовець par ехcellence, білий чи червоний, — всякій, хто слїдив услівя житя і розвою народів взагалї.
В трох підрядних віддїлах народної проґрами містять ся средства, якими хочемо дійти до осущеня висше згаданих цїлей. Розуміє ся, що проґрама наша, як всяка проґрама, мусить передовсїм мати на увазї теперішні обставини і теперішне положенє народу руского, отже мусить говорити головно о тих потребах народу, котрі полагодити і заспокоїти належало би вже в найблизшім часї. Кождий зрозумів, що все від разу довершити не дасть ся. Але то річ певна, що потреби народу руского вже в теперішній хвили не суть мінімальні, а то длятого, бо Австрія — просто сказавши — занедбала нас Русинів в більшій мірі, як яку-небудь другу народність. Поле просвітне лежить в цїлім краю широким облогом, а ще ширшим на Руси галицкій і буковиньскій. Тут треба богато надоложити а і богато усунути того, що нанесли неоправдані змаганя посторонні чи то в шкільництві народнім, чи в ґімназіях, чи на університетї. До того темату прийдесь нам ще нераз вернути. На нинї скажемо лише, що "проґрама" наша домагаєсь національного і практичного образованя люду, що єсть есенцією річи, а не забуває при тім і на строге переведенє рівноправности язикової в школах середних і висших.
Средства, що мають двигнути нарід наш з прикрого положеня економічного, подані в проґрамі досить широко і подрібно так, що патріот рускій потребує лише взяти ту проґраму в руки і провірити, чи він доси зробив хоч частину того, що зробити було єго обовязком. Проґрама економічна стає на принціпіяльнім становиску "индівідуальної власности", отже відпирає всякі утопії "общинні" і комуністичні, але слабшого бере в оборону против сильнїйшого і домагаєсь полекші податкової для верств біднїйших. Она зредаґована на найновійших економічних теоріях наукових, увзглядняє потреби Галичини яко краю хлїборобного і дрібно промислового, жадає поправи положеня матеріяльного селян і міщан, як неменше хоче дорогою спокійною, бо законодатною, придбати всїм станам рівні права горожаньскі.
На справи політичні кладе проґрама "Народної Ради" велику вагу. Она жадає як найвиразнїйше, щоби правительства, державне і краєве змінили рішучо дотеперішне поступованє супротив руского народу, именно з огляду на велике значінє сего народу для Австрії. Мова руска повинна одержати рівні права в житю публичнім з язиком польским; проґрама хоче, щоб на Руси урядник умів по руски; щоби руского урядника і священика уважано на рівни з урядником-Поляком і священиком латиньским; щоби при всякій автономічній акції правительство само берегло свободи горожаньскої, щоби не укорочувало самоуправи громадскої, щоб не спинювано закладаня таких товариств і институцій, котрі мають послужити до двигненя народу руского і т. д. Проґрама наша обняла всї голоси, які давались у нас чути від першого всенародного віча у Львові, а о які то уступства хлопотали патріоти рускі від кількох десяток лїт.
Розуміє ся, що осущенє поодиноких точок проґрами в великій мірі спочиває на плечех наших конституційних заступників. Але не в малій части зависить те осущенє і від самого ж народу руского, головно від єго интеліґенції. Ми о тих задачах интеліґенції рускої під теперішню хвилю будемо говорити не раз. Ми мусимо довести до того, щоби в кождім повітї, в кождім селї було то все, чого проґрама від нас домагає ся. Тої роботи не зробить за нас нїхто другій, — на тім поли своя поміч найлучша і найбезпечнїйша.
Проґраму ту мають вже нинї в руках Вп. читателї "Дѣла" і всї патріоти рускі. Розвивати єї як найширше — точка по точцї — лиш обовязком кождого з нас. Оглядатись не треба, индеферентним не можна бути під честію имени Русина, а станути від сеї проґрами на боцї значить одно, що бути ворогом власного народу.
