Замість окремої посмертної згадки від Редакції, містимо надгробне слово проректора Українського Університету в Празі, проф. д-р О. Мицюка, надіслане нам в останній хвилині перед появою числа.
Дня 24 травня ц. р. відійшов в інший світ великий учений, заслужений громадянин і людина хрустального характеру. Знаємо, що на 88-му році життя кожний день Богом даний, а всеж таки смерть проф. д-ра Івана Горбачевського пройняла нас глибоким жалем. Кого ми втратили хай говорять не слова, а діла Покійника.
Народився Він 15. квітня 1854 р. в Зарубинцях у Східній Галичині. Гімназію скінчив у Тернополі, лікарський факультет у Відні, де й промовався. З того часу спеціалізується в хемії, 1875 р. стає асистентом при катедрі лікарської хемії проф. д-ра Людвіґа у Віденському Університеті. В розвою творчости і науковій карієрі за переломову стала Його епохальна в ділому науковому світі праця, оголошена 1882 р. у Віденській Академії Наук. Покійникові вдалося синтетично виробити мочову кислоту, над чим даремно працювали стільки часу найвидатніші вчені. І зрозуміло, що в новозаснованому 1883 р. медичному факультеті у Празі Горбачевський одержав катедру лікарської хемії, де працював аж до 1917 р., зорганізував також Інститут Лікарської Хемії. За той час оголосив поверх 40 наукових праць експериментального характеру з ділянки біологічної хемії у німецьких та чеських наукових журналах, а з педагогічної діяльности видав у чеській мові чотиротомовий підручник лікарської хемії.
Поруч науково-дослідницької та професорсько-педагогічної діяльности Покійник від 1891 р. ділився упродовж 15 літ своїм досвідом з Краєвою Санітарною Радою, а від 1906 до 1917 р. був членом Найвищої Державної Санітарної Ради. Р. 1905 іменований тайним радником двору, а 1903 членом палати панів. Від 1. вересня 1917 р. ло 1. листопада 1918 був першим міністром здоровя в Австрії та організатором того міністерства. В університетській адміністрації був деканом чеського медичного факультету в Празі в рр. 1889/90, 1894/95, 1904/5 і 1911/12, а ректором Чеського Карлового Університету у Празі 1902/3 р. й проректором 1903/4.
Після першої світової війни проф. д-р Горбачевський від 1. жовтня 1921 р. увійшов в склад професорів Українського Університету у Празі, крім того, в 1923 р. став професором хемії і в Українській Господарській Академії у Подебрадах. Цю педагогічну працю, за яку не схотів брати плати, провадив в Академії 10 літ (до її зліквідування), а в Українському Університеті — до самої смерти, бувши багато разів ректором. У признанні наукових заслуг Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові іменувало Його своїм почесним членом, а Всеукраїнська Академія Наук обрала дійсним членом, Філософічний Факультет У. В. У. р. 1937 — почесним членом, правничий Факультет У. В. У., маючи на увазі громадянську діяльність на користь земляків, наділив Його 1934 р. титулом Доктора Прав Гоноріс Кауза. До нього, як високо авторитетної особи, зверталися українці скрізь там, де треба було очолювати якусь організацію і Він, наскільки ставало сила й часу, відгукувавсь на ці потреби: був довший час головою "Музею Визвольної Боротьби", головою Допомогового Фонду Української Університетської Науки, та інш. Знаходив час і на науково-видавничу працю в українській мові: видав свою знамениту "Органічну Хемію" і виготовив уже 1940 р. до друку, але ще не надрукував "Неорганічну Хемію" (коло 60 аркушів друку) та працю про українську хемічну номенклятуру.
Ось який відійшов від нас велетень европейського й українського наукового світу, патріярх української громадської діяльности, а при тому такої хрустальної чесноти й чистоти характеру, що робили з Нього ходяче сумління українства. Особисто — людина безмежної скромности, незвичайної простоти, спокою та ясности думки.
Невтомному прийшов час відпочити. Покійник заслужив на відпочинок!
В пієтизмі перед Його тлінними останками Український Вільний Університет в глибокій жалобі схиляє свій прапор.
В. Й. П.
