У Львові, дня 28 н. ст. мая 1892.
Самостійність національна народу руского, котра єсть основною або принціпіяльною точкою проґрами нашої, має і своє велике значінє політичне для Славянщини, Австрії і Европи. Пояснимо сю справу коротко але наглядно.
Припустім, що централізаторам pоcсійским повелось би засімілювати 20 міліоновий нарід рускій, або припустімо, що наш нарід добровільно би зрік ся своєї окремішности національної. Тогдї нумерична сила Великороссів зросла би нагло з 38 на 60 міліонів, а сила их духова була би великаньска. Що-ж сталось би тогдї з другими народами, меншими? З народом польским, ческим? Нам здаєсь, що нарід польскій значно менше численний, томлений в Познаньщинї і на Шлезку елєментом нїмецким, а в Россії нинї майже обезсилений, — мимо патріотичних змагань, міг би з часом дожити подібної судьби, якої дожили полабскі Славяне з руки Німцїв. То само мусїло би статись і з 5 міліоновим народом ческим. Політика таких Ламанских лишила б єго може через якійсь час в супокою і ждала би, доки Чехи в борбі з ґерманізмом не ослабли би на стілько, що відтак самі радо піддались би під покров Россії, подібно як колись наш Богдан, вичерпавши сили народу в борбі з Польщею, піддав ся під руку Алексїя Михайловича. З Болгарами, Сербами, Хорватами, Словінцями пійшло би тогдї могучій Россії вже зовсїм легко.
Замітити може хто, що се лиш конєктура, що се надто буйна фантазія! То відповімо, що хоч се фантазія, однакож та фантазія єсть нинї проґрамою "панруссів" і остаточною цїлею их змагань. Може бути, що поодинокі народи славяньскі в тій "великой Россії" могли би для домашного ужитку плекати через якійсь час навіть свою літературу, уживати рідної мови в домашнім житю, бавитись невинною лірикою і т. д., але жаден з них не мав би значіня і мусїв би на все виречись идеалів державно-політичних.
Що "панрусси" стремлять до згаданої цїли, найлучшій доказ лежить в тім, що вся сила их звернулась нинї против народу україньско руского. Школа, церков, дресура войскова, всякі уряди та земства суть нинї средствами до асіміляції Русинів. Чудам, Мордві, Самоїдам, Кирґизам, Нїмцям, навіть Полякам жиєсь в "славяньскій" (!) Россії лекше, як Русинам. Поляки можуть свобідно розвивати літературу свою, а мова их звучить голосно не лиш у Варшаві, але навіть в Кіїві. По костелах співає Поляк свою польску пісню, а священик проповідує єму науку рівно ж в рідній мові. Фінляндія має ще доси рід якоїсь автономії; так звані остзейскі Нїмцї не чують гнету національного; мову Греків, Чехів-кольоністів, Татарів слухає Великоросс і не соблазняєсь нею; одна мова Українця єсть єму ненавистною, виключена зі школи, церкви, житя публичного, а интеліґентний Русин, уживаючій єї хоч-би в родиннім кружку, єсть елєментом "неблагонадеждним", сепаратистом небезпечним для єдности держави і підпадає під самоволю адміністративних властей. Для него одного видано указ язиковий з 1876 року, єму одному не вільно рідною мовою нї з Богом нї з людьми розмовляти. "Хахол" єсть винятий з-під прав.
А длячого так дієсь? — Не трудно відгадати. Нас перших стараєсь пожерти молох "панруссизму", бо він певний того, що по асіміляції Руси-України буде з прочими славяньскими народами і народцями вже лекша справа.
Се не в казцї розказуєсь — се дїйстна дїйстність, котру може всякій провірити на місци, чи заїде в Кіїв, чи Чернигів, Полтаву, Харкі, Херсон або Одессу. Щоб обезсилити Русь, правительство россійске висилає дуже радо власним коштом селян руских окремими кораблями з пристани одескої аж в приамурскій край межи Тунґузів, надїляє их там землею, дає навіть позички на закупно товару, а натомість кольонізує спущені Русином землї своїми людьми з Перму, Орла і Тамбова. Урядників Малороссів засилають на службу в Омск, Томск, Тобольск, Тифлис, в Польщу. Театр рускій грає в Москві та Петербурзї для увеселеня буржоазії российскої, але не дають єму грати в Кіїві. Виданє маленької брошурки україньскої нераз треба було добре сплатити по бюрах цензорских, а бувало й так, що подана до цензури цїнна рукопись пропадала безслїдно на віки. По містах україньских розрослось купецтво московске і враз з жидами, котрих Россія все таки терпить на Руси, практично московщить клясу зарібничу і службу.
А що сказати про експльоатацію матеріяльну того Русина на широких ланах панів московских, по фабриках власности чужинцїв, і т. д. Асіміляційна робота ведесь там на великій камінь, а все з тою провідною мислею, що відтак прийде черга і на других Славян.
В виду того всего Славяне мусять без широких толків зрозуміти, що их судьба звязана тїсно з питанєм: чи нарід рускій устоїть ся в тій нерівній борбі з Москвою, чи упаде, хоч би навіть лиш хвилево. І длятого не без основи сказали ми висше, що удержанє окремішности національної Руси-України має велике значінє політичне для всеї Славянщини. Тут рішаєсь питанє: хто побідить? — чи грубий централізм, чи автономія національна?
Що справа та дотикає дуже интересів Австрії, о тім нема сумнїву. Вагу так званого "руского питаня" зрозуміли вже давно державні мужі европейскі, як Бісмарк і другі. Они нераз і виразно вказували, де глядати пяти Ахіллевої у "панруссів". Они преходили до пересвідченя, що не нарід польскій, а скорше нарід рускій єсть der wunde Punkt Россії в єї плянах політичних. І дїйстно! "Паннусси" нїчого так не боять ся, як того "сепаратизму" руского, котрий не дає спати і нашим домашним "обєдинителям". На небезпечність сего сепаратизму вказував безперестанно пок. Катков і велїв спішитись на Українї з так званим "обрусенієм". Гроза того сепаратизму викликала такі утиски на Руси, які розпорядив "синод" на поли віри, а Александер II. на поли літературнім. Українізм зидентіфіковано там з нігілізмом, щоб тим сильнїйше ударити на него. Нинї звязано єго знов зі "штундою", щоб і церков стала за одно до борби з Русію. Коротко кажучи — против Руси звернулась нинї цїла робота централізації національної в Россії, бо аж по знищеню Руси Россія може почати велику акцію на Всходї і в Европі.
Яка задача з огляду на те спочиває на Славянах позароссійских, на Поляках, Чехах і на Австрії, — легко догадатись. і мабуть з того боку пояснена справа руска не видасть ся і ґр. Таффому як проста Hаusfrage галицка...
