З Рогатиньского.
Прочитавши вступну статью в 103 н-рі "Дѣла", якось дивно видаєсь чоловікови, що міністерство, намістництво, краєва рада шкільна і всї в горі — як кажуть — сприяють справі рускій, видають розпорядженя до підчинених собі властей в користь руского язика, а ті анї в думцї собі не мають — вже не бажаням Русинів, хоч справедливим, вдоволити, але хоч ті розпорядженя висших властей бодай в части виконати. За довід най послужить отсей факт:
Окружна рада шкільна в Рогатинї з дня 16 цвітня с. р. вислала під ч. 834 обіжник до зарядів кружків конференційних з повідомленєм, що окружна рада ухвалою з дня 13 цвітня с. р. поставила десять тематів до вибору на сегорічну конференцію окружну. Се розпорядженє мав заряд кружка розіслати своїм членам-учителям до відписаня.
Діставши се розпорядженє припадково в руки, читав я єго з великим напруженєм, в надїї, що бодай сего року, коли всї висші власти свою прихильність для Русинів і их язика на кождім кроцї виповідають, то і ц. к. окружна рада шкільна в Рогатинї такою покаже ся і бодай половину тематів до вибору поставить в язицї рускім. Але що-ж? З великого мого напруженя вийшло повне розчарованє, бо на десять поставлених тематів не видно руского анї однїсїнького! — а треба знати, що шкіл з руским язиком викладовим єсть в окрузї 67, а з польским ледви 12. В тій радї шкільній засїдають два священики рускі: о. декан Макогоньскій і о. ЧировскІй, то они повинні для округа чисто руского вибороти бодай половину тематів руских!
Инспектором окружним в Рогатинї єсть п. Банашевскій. Говорять о нїм, що він чоловік безсторонний, що бере справу з педаґоґічного а не політичного становиска. А тимчасом чи се безсторонність — не поставити руских тематів?! Чи п. Банашевскій може думає, що тілько польскі можуть бути педаґоґічні? Чи може упослїджуванєм руского язика хоче придбати собі стабілізацію, о котру тепер річ вела ся в радї державній? Чи може хотїв тим способом одержати місце инспектора в Станиславові, о котре старав ся? Не знаємо, що за причина, — він сам найлучше єї знає.
Зволять же тепер пп. міністри, п. намістник і прочі великі риби, а ще більші прихильники рускої справи — застановити ся: хто старшій: чи они, чи их урядники? Чи може в горі Русинам кадять а своїм урядникам дають инструкції: "най буде, як бувало"? Бо й як же погодити теорію з практикою — і що о тім всїм думати?!
