Студені святі.

В цїлій західній і середній Европі, отже і в нашім краю, буває чогось рік річно як раз в маю дуже студено, ба нераз бувають такі морози, що повимерзає не лиш делїкатнїйша городовина, але і засїви та листє на деревах. От люде й зараз найдуть собі причину, від чого бере ся така студїнь: тому, кажуть, виноваті три студені святі Мамертій, Панкратій і Серватій, котрих память обходить латиньска церков в днях 11, 12 і 13 мая. Инші кажуть, що св. Мамертій не мішаєсь до сего дїла; всїм рядять святі Панкратій, Серватій і Боніфатій, котрих память припадає на днї 12, 13 і 14 мая. Як видко, розходить ся лиш о одного святого і о оден день. Але як би там і не було, досить, що в маю під ту пору буває найбільша студїнь а ті святі зискали собі через то назву студених. Та й научили они вже неодного розуму, от хоч би н. пр. давного пруского короля Фридриха. Він велїв одного разу оному городникови винести з теплївнї всї цвіти на двір. Городник не хотїв і казав що треба зачекати, аж проминуть студені святі. Король розсердив ся за то на городника і велїв зараз повиносити всї цвіти. Дня 10 мая повиношено цвіти а на другій день всї они вже що до одного були змерзлі.
А всеж таки ті три студені святі не суть так страшні, як то люде загально припускають; атже сего року як раз на тих трох святих, в днях 12, 13 і 14 мая було тепло. Ба в послїдних десяти роках, від 1880 до 1891 приносили они нам аж шість разів тепло замість студени, а в роках 1884 і 1891 були ті днї в маю як раз найтеплїйші. Сего року видимо, що добра студїнь сего місяця настала як раз аж по тих святих. Мимо волї отже насуваєсь питанє: що за причина, що в цїлій середній і західній Европі в маю, найчастїйше в половинї сего місяця настає велика студїнь, більша нераз як в цвітни або мартї? Славний берлиньскій учений, фізик Юрій Ернан, помершій в 1877 старав ся пояснити се зявище в природї слїдуючим способом:
Звістно, що около половини вересня перелїтає попри землю велике множество т. зв. спадаючих звізд, котрі як здаєсь, суть куснями розпавшої ся якоїсь звізди; куснї ті кружать цїлими роями в просторі світа і два рази до року підходить земля близько до них: раз в вересню, а тогди так, що; земля стає між сонцем а тими розбитками; другій раз в маю а тогди між сонцем а землею стают ті розбитки. Ерман догадував ся отже, що той рій спадаючих звізд заслонює сонце і відбираючи єго проміням велику часть тепла не пускає єго на землю і через то викликує студїнь на земли. Колиб однакож так дїйстно було, то студїнь на земли мусїла би завсїгди в маю являти ся в одній і тій самій порі, припустїм на тих трох студених святих. Тимчасом видимо, що она приходить раз скорше, другій раз пізнїйше; иншим разом переносить Ся аж на початок червня.
Дальші розслїди показали, що студїнь і морози в маю мають свою причину таки на самій земли. Насамперед треба зважити, з відки бере ся студїнь в ночи. В ясні дни йде тепло від сонця через воздух на землю і огріває єї; земля єсть тогди теплїйша як воздух; воздух огріваєсь аж від землї і длятого єсть він в горі значно студенїйшій як при земли. В ясних ночах дїє ся противно: земля віддає з себе тепло і стає холодна а воздух понад нею огріває ся. Може отже так настати, що земля остудить ся так, що аж вода на нїй буде замерзати, коли тимчасом трошки висше над землею єсть вже теплїйше. Маленька лиш осолона над землею не позваляє, щоби тепло з неї виходило, і не допускає морозу; коли отже землю хоч трохи чим вкрити, або коли над нею зависнуть хмари, то тепло менше з неї виходить. Студїнь і морози в маю походять же ще й з того, що вже з початком мая над північними і північно-західними морями стає верства студеного а чистого воздуха. Около 11 мая, часом і скорше, часом пізнїйше починає той студений воздух насуватись на середну Швецію а з відси суховіями суне ся на полудне і полудневий захід. Одна струя того воздуха йде через Балтійске море до Россії аж до Уралу і сягає до нас а друга через Данію жене до Нїмеччини західної Австрії, аж по Альпи і до Франції аж по Пірінеї. Доки той воздух сухій, то він відбирає земли богато тепла і викликує на нїй студїнь і морози. Аж коли натягне в себе пари і пороблять ся в нїм хмари, тогди стає трохи теплїйше, але за то маємо часто дощі. Длячого той студений воздух як раз так правильно суне ся в маю з півночи на полудне, то річ доси ще не вияснена; то лиш річ певна, що се закище не мусить конче припадати на студених святих, але буває часто вже при кінци цвітня, а иногдї аж з початком червня, лиш ми тогди єго менше замічаємо, бо студїнь робить тогди звичайно менше шкоди, як в маю.

24.05.1892

До теми