◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

В львівскім "Товаристві историчнім" читав п. Иван Франко дня 21 н. ст. мая про "Характеристику літератури рускої в XVI до XVIII віку". На вступі піднїс прелєґент недостачу науково виготовленої исторії літератури рускої. Згадав вправдї про труд д-ра Ом. Огоновского і з признанєм піднїс обставину, що се перша у нас пріба на тім поли, однако заявив що не годить ся з деякими поглядами професора Огоновского на давну літературу руску до 1794 року та з єго подїлом сеї літератури на поодинокі періоди. Після погляду п. Франка повинна дїлитись цїла исторія літератури нашої на три періоди, а то: перша періода до 1569 року, друга до 1794 року а третя доси. Середну періоду від 1569 року до року 1794 уважає п. Франко за час, коли Русини заходили ся коло сотвореня власної полуднево-рускої літератури і школи. Періода ся розпадає ся на три доби, відповідно до историчного розвою Руси полудневої, а кожда доба виказує замість поступу рішучій постепенний упадок. Перша доба треває від 1569 року до року 1648. Був се час, коли література руска почала двигатись, видно в нїй запопадливу працю і ориґінальність. Друга доба, доба Хмельниччини і Сїчи, помимо розбудженого житя політичного, виказує вже значний упадок літератури, котра відриває ся в тім часї від житя суспільно-політичного і єго интересів. Вкінци третя доба починає ся від битви під Полтавою 1709 р. в Українї лївобережній а від принятя Ставропігією унії в роцї 1708 на правобережній Українї і треває на Українї до появи Котляревского "Енеїди" (1794 р.) а в Галичинї майже до 1830 року т. є. до виступленя Маркіява Шашкевича. Сю послїдну добу знаменує найбільшій упадок нашої літератури. Найлїпші твори з того часу лежать в рукописях або цїлковито марнїють. На лївобережній Українї московщить ся старшина козацка, між тим як шляхта і міщаньство на Українї правобережній і в Галичинї польонізує ся. Аж найновійша періода літератури рускої виказує постепенний, доси ще повільний поступ, і зріст сил по тій добі упадку. — По відчитї забирали в дискусії голос: кс. Сємєньскій, кс. Скроховскій, пп. Третер, Коцовскій і Франко.
Біґамія. Людвик Кшечковскій, давнїйшій купець, а тепер властитель бюра вивідуючого у Львові, оженив ся був дня 5 мая 1878 року з панною Вандою Квятковскою. Подруже не мусїло бути щасливе, бо Кшечковскій скоро покинув жінку. Однако мусїло єму бути зле без жінки, бо не діставши уневажненя першого подружа повінчав ся дня 14 н. ст. мая с. р. другій раз з панною Ядвигою С. у Львові в костелї Бернардинів. Оногди — як пише Dziennik Polski — арештувала за се поліція Кшечковского. В протоколї зізнав він, що перше своє подруже уважає неважним, бо був малолїтним, коли першій раз вінчав ся. Кшечковскій вернув перед кількома днями з Кіїва, де — як казав — перейшов на православіє за намовою Білецкого з Долини, котрий єго до того приготовив.
Другій зїзд поступової молодежи славяньскої (зїзд делєґатів) відбув ся підчас Зелених свят дня 5 і 6 н. ст. червня у Відни. Проґрама зїзду слїдуюча: 1) справозданя делєґатів о стремленях поступових серед народів славяньских в загалї, а особливо серед молодежи і справозданє о дїяльности поступової молодежи за минувшій рік; 2) відчитанє проґрами в р. 1891 і евентуальна єї ревізія; 53) проґрама дїяльности молодежи поступової: а) на поли народно-політичнім; б) на поли суспільнім і в) орґанізація праси.
В справі кадета Бялоскурского, котрого — як ми в своїм часї доносили — засудив був суд войсковий на 9 місяцїв вязницї за то, що визвав свого капітана на поєдинок, видав найвисшій трибунал войсковий засуд, обнижуючій засудженому кару вязницї до 2 місяцїв. Рівночасно засуджено і згаданого капітана на 30 днїв арешту а постановлено, що на будуще мають кадети, під взглядом полагоджуваня справ чести, стояти на рівнї з офіцирами.
Зїзд товаришів шкільних. Бувші ученики ґімназії бережаньскої, котрі там в роцї 1872 здавали испит зрілости, уряджують в дни 18 н. ст. липня с. р. в двацять-лїтну річницю спільний зїзд колєжаньскій в Бережанах. Наколи-б котрий з товаришів не одержав повідомленя з причини неточної адреси, зволить зголоситись на адресу: о. Евгеній Гузар, катихит при видїловій школї у Львові, улиця Длуґоша н-р 17.
Самоубійство і дезерція. Вояк віддїлу артилєрії польної, стоячого в Пикулицях, відобрав собі в пятницю дня 20 н. ст. мая житє вистрілом з револьверу. Другій вояк того самого віддїлу утїк. Як Gazeta Przemyska пише, причиною самоубійства і дезерції має бути се, що старшина войскова обходила ся з підвластними дуже строго.
Д-р Е. Калужняцкій, професор черновецкого університету, приїхав сими днями до Софії в переїздї до монастиря св. Ивана Рильского, положеного в околици Софії. Монастир стоїть вже 800 лїт і вславив ся в болгарскій исторії. Проф. Калужницкій вибрав ся в ту подорож для наукових цїлей, именно для студій над славяньскою фільольоґією, а в згаданім монастирі має бути много рукописей.
Дрібні вісти. Цїсар дарував громадї Кривотули нові, в повітї товмацкім, 50 зр. на будову школи, а громадї Старогород, в повітї сокальскім, 100 зр. на будову церкви. — Намістник ґр. Бадені і маршалок краєвий кн. Сангушко повернули вчера по полудни з Відня до Львова. — Намістник надав опорожнену стіпендію з фондації архикнязя Кароля Людвика в висотї 200 зр. річно Каз. Богосевичеви, слухателеви і року прав в львівском університетї. — Директор почт совітник двору Сеферович візитував сими днями уряди почтові в Тернополи і Підволочисках.