Скерованість творчих зусиль Миколи Опанащука – відомого мистця, дизайнера і педагога – умотивована поетапністю задач, які він реалізував на кожному щаблі професійного становлення. Від гуртка образотворчого мистецтва, який у Житомирі вів І. Нібульський, та текстильного відділення професійно-технічного училища в Решетилівці, де рисунок і живопис викладав І. Тригуб (учень В. Кричевського ще по Українській державній академії мистецтв) дев’ятнадцятилітній поліщук приїздить до Львова.
Тоді в державному інституті прикладного та декоративного мистецтва зберігалася сприятлива атмосфера для розширення мистецького світогляду, зважаючи на склад педагогів – Р. Сельського, В. Манастирського, Д. Довбошинського та ін. Кожен уособлював власний досвід формальних шукань, відповідно трансформувавши його в методику викладання спеціальних мистецьких предметів.
Микола Опанащук, навчаючись на відділі художнього скла, зумів використати шанс пройти різні професійні вишколи, випробувати відмінні підходи до розуміння базових питань професіоналізму (композиція, концепція кольору, стилістика), досить рано ангажуючись формальними експериментами в пошуках авторської мови. Це дало йому належну свободу в оперуванні різними засобами художньої виразності, що стало вирішальним для подальшої еволюції образного мислення та цілого ряду творчих відкриттів...
Роман Яців