Як ми вже донесли вчера, торжества волиньскі розпочали ся в пятницю 13 н. ст. мая. Того дня прибули до Почаєва епископи житомірскій і кременецкій, в сослуженю почаївских черцїв і духовеньства епархіяльного відправили вечірню, молебень і акафист. В суботу 2 (14) мая владики відслужили литургію при співі хору. [Той хор "Галицкая Русь" називає "волшебним".] По литургії о 9-ій годинї рано винесено з церкви чудотворну икону Матери Божої. Похід розпочали дві сотнї драґонів і музика войскова, потім ступали процесії церковні, духовенство і тисячі народу. Галичан — як пише "Галицкая Русь" — головно селян обох полів, зібралось около триста. Позаду походу ишов віддїл піхотного войска. Похід ишов до Радзивилова і станув там о годинї 8-ій вечером. Епископи не взяли участи в походї; они прибудуть аж до Владимира волиньского, де 23 н. ст. мая відбуде ся властиве торжество ювілейне, на котре прибуде богато достойників світских і духовних [кажуть, що приїде і один член царскої родини]. Вчера мав відправити ся парастас на полях Берестечка, де була битва Хмельницкого з Поляками.
Россійскі дневники розписують ся о візитації львівского митрополита над границею Волиня і бачать в тім переляк уніятских духовних властей, щоби Русини галицкі не переходили на православіє. "Однакож — пишуть они — візітація нїчо не поможе, бо в дни, в котрім о. Сембратович научав свою паству в Радехові, перейшло в Радзивилові на православіє 12 Русинів-уніятів з околиць того Радехова."
Вчера згадали ми також коротко о тім, що дїє ся на австрійскій граници. Власти австрійскі — як можна було надїятись — стягнули на границю богато жандармерії, фінансової сторожи, прибули і аґенти поліції, щоби не пускати галицких селян. Мимо того — як пише "Галицкая Русь" — перейшло через границю і взяло участь в походї з Почаєва до Владимира волиньского 300 Галичан, головно селянства. [З галицкої интеліґенції москвофільскої може й нїхто не виїхав до Почаєва, бо — кажуть — сим разом не давано би дієт, як то давано в Кієві, а їхати на свій кошт не дурні!]
Рівно-ж донесли ми вже вчера коротко, що деяких галицких селян на граници задержано або й заарештовано, хоч де кого [н. пр. Шпундера з Гниличок] пропущено, розумієсь за пашпортом. "Галицкій Руси" про все те пишуть ширше з брідского округа: "Над границею введено як-би стан облоги: жандарми сторожа фінансова, аґенти... Ходять слухи о многочисленних арештованях в Підкамени і других місцевостях. Відомі-ж такі факти: В середу минувшого тиждня приїхав до Бродів О. Кухарскій. На двірци зелїзницї заарештував єго аґент поліції. Другого дня, в четвер, задержав жандарм на тім-же двірци І. Ляховича з Поморян і єго жінку, хоч мали пашпорт за границю. [Що стало ся з Ляховичами, чи поіхали за границю, чи нї, "Галицкій Руси" не доносять, тілько констатують, що, взявши им пашпорти, не арештовано их.] Того-ж четверга арештовано на двірци в Бродах Михайла Захарчука з Ляцкого, як тілько вилїз з ваґона, зревідували єго і післали до арешту. Таке саме лучило ся і Илії Немировскому з Дунаєва, котрий — як каже "Гал. Русь" приїхав до Бродів "к врачу". Немировского арештували на двірци, зревідували строго, так що навіть "голенища" [холяви] пороли, відняли від него гроші і замкнули на ніч до арешту. Другого дня віддали єму аґенти гроші, купили за часть з тих грошей білєт до Красного і туди відставили..."
Редакція "Галицкої Руси" взиває своїх людей з надграничних повітів, щоби їй доносили о дальших гоненіях тих нещасливих "галицких крестян", котрим зборонено взяти участь в походї з Почаєва до Владимира волиньского, а поки-що чепилась, справдї як пяний плота, нашої часописи, немов-би она була щось винна тому, що господинове Ляховичі, Захарчуки et consortes не знайшли ся в Почаєві межи тими триста, котрим удало ся якось з Галичини туди дістати ся. Але-ж, господинове редактори "Галицкой Руси"! — про нас нехай їдуть собі не то Ляховичі, Захарчуки, але можете їхати всї москвофіли, єсли тілько маєте интенцію! За все, що ми писали чи пишемо — і єдино в интересї справи рускої і руского народу, — беремо кождої хвилї і супротив кождого повну одвічальність, а що вас господинове редактори, правда на стовпцях "Дѣла" так в очи коле, що ви аж піну точите, біснуйтесь і спазматично лаєте, — се вже ваше дїло. Можете лаяти, кілько собі схочете, — нас то не сердить, але бавить. Вам здаєсь, що народовцї страх як журять ся тим, що ви прозиваєте их "злодушаками", "Ґінсберґами", "Равашолями" і т. д. Тимчасом — будьте господинове певні! — нїкому з народовцїв анї снить ся журитись вашими лайками... Ви-ж і дали доказ через довгі лїта, що ви спосібні лиш до того одного, до лайки! Чогось инакшого мозки ваші не спродукують...
