Праця про фабрики паперу на Україні.

В міжнародньому річнику дослідження друкарства, паперового видавництва і графічного мистецтва "Gutenberg-Jahrbuch" (Майнц 1941) уміщена розвідка д-ра Володимира Січинського про папірні на Україні в XVІ-XVІІІ ст. У вступі читаємо: "Паперове виробництво на Україні, як важний фактор культурних відносин, у свій час відограло велику цивілізаційну ролю на просторі цілої Східньої Европи. Свідчить воно про ступінь культурного, господарського й промислового запотребовання місцях, вказує на джерела й шляхи, якими йшли нові технічні здобутки, та намічає певні можливості в майбутньому". Автор робить огляд найстарших папірень, які були в Галичині та на Волині в XVI ст. (Янів, Луцьк, Острог, Бруховичі, Загиків коло Львова, Крехів), далі на Поділлі і Придніпровю в XVII-XVIII ст. Більш докладно спиняється на папірні у Радомнському повіті на Київщині коло 1615-1624 р. і папірні гет. І. Мазепи на Чернигівщині 1680 р. До статті долучені також рисунки водяних знаків цих двох папірень. Автор робить широкі порівнання господарської структури кожної доби, способів орґанізації праці і технічних досягнень. Про XVII століття читаємо, що "козацька старшина не тільки дбала про свої чисто військові справи, як енерґійна й підприємчива народня верхівка, орґанізувала ціле господарське життя країни, зосібна закладала промислові підприємства у всіх галузях виробництва, як керамічні фабрики, шкляні гути, рудні, текстильні фабрики, металеві вироби, і т. д."
В другій половині XVIII ст. найбільше папірень (понад 12) було на Гетьманщині, з яких одною з найбільших була Пакульська, що доставляла папір головно до найбільшої друкарні Київської Лаври. Українське паперове виробництво — як процедура виробництва, назва приміщень, варстатів та ін. — мало переважно свою українську термінольоґію; також самі майстри в XVIII ст. були українці, що виходили головно з Покульської напірні.
Українське паперове виробництво значно випередило московську продукцію, але вже в XVIII ст. розвиток українського виробництва гальмувався "спеціяльною економічною політикою російського уряду, що обмежував українське виробництво і підтримував московське, максимально сприяючи експанзії на Україну московського торговельного капіталу".
Вкінці XVIII ст. на ринку з'явився вже московський папір, хоч гірший, але дешевший, підтримуваний державними субвенціями, в той час як на Україні була зовсім скасована автономна фінансова політика. Правда, деякий час робить московському паперові конкуренцію кращий закордонний папір, головно німецький зі Шлеську, але в 1766 р. російський Сенат просто наказав не купувати іншого паперу, крім московського. І так, вкінці XVIII ст. московський папір зовсім задусив українське виробництво, яке з початком XVIІІ ст. досягнуло високого технічного рівня, а в першій половині XVIII ст. виявляло "велику динаміку зросту та заповідало дальший природний розвиток".

17.05.1942

До теми