Ремісничо-виховні заведення для сирітської й опущеної молоді

Львів, 16 травня.
Проблєма сирітської й опущеної молоді незвичайно пекуча. Подаючи новий спосіб частинної розв'язки цієї проблеми у творенні окремих ремісничо-виховних заведень для цієї молоді у вчорашньому числі нашого часопису, ми звернули увагу і на ряд труднощів при здійснюванні цієї справи. Та всіх труднощів ми ще не вичерпали.
Дуже поважна трудність — це внутрішний устрій ремісничо-виховного заведення. Наша майбутня установа не лиш має дати своїм вихованкам удержання і виховання, але має їх навчити доброго звання. Як устроїти навчання цього звання і якого саме звання? Тут можливі три розв'язки цього питання: 1) Можна при заведенні устроїти мовби малу фабричку продуктів одної бранжі й в ній спеціялізувати всіх вихованків. Вибір бранжі у мирний час доволі великий. Сьогодні треба глядіти, чи є сирівець і чи буде збут. Цей спосіб з добрими успіхами практикують у Західній Европі. 2) Можна при заведенні устроїти один великий зразково і модерно уладжений верстат, напр.: механічно-слюсарський, столярський або ще інший; усі вихованки спеціялізувались би лиш у цьому званню. Не шкодить згадати, що хоча б одно заведення могло б бути одночасно городничо-садівничою школою; 3) Третя, найпростіша розв'язка: хлопці зі заведення ходили б на науку до кількох приватних верстатів, як це роблять хлопці, що мають батьків і родинні хати.
Котрий з тих способів розв'язки цього питання слід вибрати, не забуваючи, очевидно, про нинішну реальну дійсність, це питання, яке у кожній місцевості можна інакше розв'язати. Та все ж таки, котрий спосіб ми не вибрали б, мусять бути деякі критерії доцільного і правильного вибору. Якби ми навіть устійнили, що кожне заведення має свій верстат, то не можна погодитися з тим, що всі матимуть такі самі верстати. При вирішуванні цієї справи необхідно взяти під увагу потреби господарсько-промислового життя округи і можливости та вигляди розвою цієї галузки ремесла у цій окрузі, а дальше, при всьому мусить бути один провід і один інструкційний осередок. Звичайно, що ним буде Український Центральний Комітет, який виступає перед українське громадянство з ініціятивою основувати такі заведення. З багато різних і поважних причин було б вказаним оснувати такі заведення хочби по більших містах, як Львів, Перемишль, Дрогобич, Станиславів і Тернопіль. Ці осередки подаємо як приклад, бо якщо в інших більших містах будуть кращі умовини і знайдуться кращі виконавці цього діла, можна зорганізувати заведення і там. Ці заведення є подумані у першу чергу й в більшості для хлопців, але одно або два все ж таки мусить бути призначене для дівчат або, якщо виявиться це можливим, в одному заведенні слід влаштовувати два окремі відділи. Дівочі заведення були б получені з жіночими фахами, а зокрема зі зразковою управою городини і годівлею дробу. Вкінці — при обговоренні цієї, такої важної, проблєми ми ще не обговорили одної її сторінки, яку увесь загал зачислив би до найважніших: Звідки взяти гроші на уладження таких заведень? Щоб як скромно рахувати, одно таке заведення коштуватиме 50—100.000 зол.! Справу фінансування цих заведень в нинішних умовинах вважаємо другорядною. Український Центральний Комітет доложить зусиль роздобути фонди на ту ціль, якщо і місцеве українське громадянство зі своєї сторони теж на ту ціль не поскупить. Стільки разів давало громадянство доказ, що у моментах, коли йшло про рятування загроженої частини народу, воно жертвувало деколи більше, як могло. А тут, коли йде про рятування і забезпечення майбутности тисячам-тисячам української молоді, мало б воно відмовити своєї помочі? Ми у цьому оптимісти! Але тут не так йде про гроші, які сьогодні не завжди розв'язують проблєму. Тут у першу чергу йде про те, щоб усе українське громадянство живо заінтересувалося цією справою, щоб активно співпрацювало і всіма способами помагало при оснуванні й уведенні в життя оцих заведень, щоб серед цього громадянства знайшлися одиниці, які були б мрійниками цієї ідеї, борцями за неї. Тисячі-тисячі опущеної молоді, які звичайно зростають без звання і без виховання, які "роблять все і ніщо", які вештаються почерзі по міських закамарках і тюрмах — сидять неголодні і необдерті у зразкових заведеннях і вчаться на хосенних і вартісних громадян.
Такий наш заклик! Поле праці широке, неоране. Праця важка, як на новині, але повна тихого, внутрішнього вдовілля. Лише працівників треба!
Д-р П. Саноцький.

17.05.1942

До теми