Незаторкнена проблема молоді

Львів, 15 травня.
Існує у нашому суспільному житті проблєма майже ніким незаторкнена, хоч вона своєю вагою зовсім не уступає іншим, що їм присвячується більше уваги. Умовини теперішнього нашого життя роблять її чимраз важнішою і чимраз більше нестерпною, і ніщо не дає підстави до твердження, що скоро у майбутньому вона зміниться на краще. Це проблема сирітської й опущеної молоді. Мусимо собі ясно з'ясувати, що заки скінчиться війна, приросте цієї молоді багато-багато. Ніхто сьогодні не всилі сказати, скільки дітям забере війна батьків, але вистане взяти приклад з одного села, через яке пройшла воєнна хуртовина, щоб набрати переконання, як високі ті числа! А війна ще не покінчилася! Врешті, чи цих дітей буде сотки чи десятки тисяч, для нас нема сумніву, що велика їх частина лишиться без усякої опіки і всяких матеріяльних засобів, здана на ласку й неласку незавидної долі. Якби ми навіть хотіли приняти можливо найменше її число — малих кілька десяток тисяч, то і у цьому випадку будемо змушені зрозуміти, що у відношенні до гекатомб, які коштуватиме наш нарід ця війна, удержання при житті і виведення в люди цієї громади молоді, це наш обов’язок, подиктований просто біологічним законом національного самозбереження. Удержати при житті і вивести в люди цю молодь, тобто зробити з неї у повному слова значенні вартісних громадян, це є якраз ця проблєма, що над нею слід призадуматися.
В який спосіб це зробити? Здержуючи хід думки на теперішніх східних кордонах Г. Г., візьмемо під увагу умовини і можливості, що існують в Галичині. Тут маємо на думці новий спосіб бодай частинного розв'язування проблєми, у нас дотепер незнаний і непрактикований. Це є окремі ремісничо-виховні заведення сирітської й опушеної молоді. На чому полягає їхня ідея? — На тому, що збирається сирітську й опущену молодь, менш-більш дошкільного віку, в окремі, найкраще спеціяльні на ту ціль побудовані, приміщення, дається їй там повне удержання — тобто одіж, харч і мешкання — й одночасно в зорганізованих при заведенні зразкових верстатах вчиться її солідного ремесла. Живе ця молодь у тих заведеннях до часу, коли стане повнокваліфікованою і здібною заробляти на себе, як фахова, а також коли стане добре вихованою і морально повновартісною. Так виглядала б найкоротше схоплена ідея цих ремісничо-виховних заведень. Як здійснювати її у практиці, а ще тепер у воєнний час? Очевидно, будуть тут труднощі і то великі, але рішуче не непоборні. Їх можна навіть сьогодні, у цей виїмковий час перемогти.
Найбільша, але одноразова трудність, це приміщення. Тут необхідні:
1. Один великий поверховий будинок на поміщення 100—200 вихованків і управи; 2. Будинок на верстати; 3. Господарські будинки; при цьому, самозрозуміло, 4. Великий город. Якщо можливе — придалось би і поле! Будувати таке приміщення тепер — неможливо, отже треба його шукати між уже існуючими приміщеннями, хоч може менше для нас придатними або трохи знищеними. Найрадше надавались би на це колишні установи суспільної опіки, які були призначені на подібні цілі. Коли у даному місті нема таких, треба шукати інших, які при невеликих грошевих вкладах можна би зробити здатними до наших цілей. Врешті годі тут давати ще інші конкретні ради, бо у різних місцевостях можуть бути різні умовини і можливості та не виключене, що десь на місці знайдеться ще краща розв'язка цих труднощів. Слід підкреслити, що тут можна рахувати також на поміч адміністраційних чинників.
Інша трудність, — у війні досить прикра — це, очевидно, прохарчування сотки чи більше, як сотки, завжди охочої до їди молоді. Тут можна для розради сказати: коли нпр. у Львові живе чимало соток людей у різних установах суспільної опіки, так виживе якось і ще одна сотка чи більше. Таке саме і по інших містах. А ще як трапиться добрий господар (заведення, а матиме город, трохи поля, корову і т. ін., виявиться, що ця трудність зовсім не буде безвихідна.
Справа внутрішнього наладнання заведення. — Вивінування в необхідні меблі, начиння і т. п. — це лише справа деякої суми грошей. При добрій волі можна всі ці справи наладнати. Сирітська й опущена молодь дістане опіку і вийде в люди.
Про внутрішній устрій заведення та фінанси — у черговій статті.
Д-р П. Саноцький.

16.05.1942

До теми