З Борщева. За коляторства бл. п. Максимиліяна Левицкого — ще за часів панщини — явилась потреба похилену церковцю в Борщеві спростувати і підмурувати. Згаданий дїдич пoкликав до себе підданого майстра-теслю Федора Скорохода і припоручив єму реставрацію дому Божого, з тим — як голосить, переказ — додатком, що як церков піднесена в гору, в цїли затягненя нових подвалин і підмурованя, розсипле ся, майстра дожидає сто буків. Але реставрація борщівскої церкви удала ся, а сама церков перестояла аж до 1880 року, в котрім церковний комітет подав ухвалу на потребу будови нової церкви.
Але предложена дотичним Ординаріятом ухвала на будову церкви в Борщеві не може до нинї дочекатись правосильної пертрактації На основі закона з року 1866.
Для упрошеня у референта ц. к. намістництва скорого і прихильного рішеня ухвали церковного комітету, вибрано в громадї підписаного і ще двох парохіян на депутатів до Львова. Депутація та була на авдієнції як у Єго Ексц. бувшого п. намістника, так і у дотичного референта. Однак той не робив надїї, щоби справа скоро полагодила ся.
Кромі того підписаному лучилась при тім така пригода: Коли він піднїс небезпечність, що стара церков при вітрах тріщить і готова всїм на голову завалити ся, тож громада вислала єго на то, щоби рішенє на будову нової церкви з собою привіз, — пан референт єму на то відтяв: "То możesz czekać, і za ten czas drzewo rąbać na ulicy." Хотя підписаний — чоловік працї і дерево також уміє рубати, то таки стало єму прикро чути ті слова з так поважних уст, тож він без намислу відповів: "Я умію і дерево рубати, але що я плачу річно по-над 300 зр. податку і висланий тут громадою не о милостиню а о справедливість, то уважаю таку бесїду за образу!"
По тій пригодї минуло вже шість лїт і підписаний находить ся з причини неполагоджених рекурсів, внесених супротив будови церкви, в нових клопотах.
Позаяк стара наша церков по-правді могла завалитись, а при комісійнім огляданю би ц. к. инжінєр до протоколу подиктував, що у неї "przy lekkiem pociśnięciu ręki węgły odpadają" — то церковний комітет рішив взятись до будови церкви, хотяй конкуренційні сторони від рішеня ц. к. староства виданого в серпню 1832 року, зарекурували. Кошторис обнятий тим рішенєм виносив по-над 17 тисячів. Тож і не диво, що підчас будови, котру в пятьох лїтах докінчено а на котру конкуренційні сторони, з виїмком парохіян из самого Борщева, до нинї нї крейцаря не зложили, церковний комітет, до котрого підписаний належав, не тілько богато матеріялу брав на борг, але щоби мулярів платити в тім пятилїтю, розглядав ся і за позичками.
Першу таку позичку удалось підписаному дістати на вексель в радї повітовій. Позичена сума виносила 500 зр. на 6%, на котру таки підчас будови церкви сплачено 150 зр. і відсотки. Лишилась сума 350 зр. і тую претенсію запізвав ґраф маршалови в окружнім судї в Тернополи, вибравши собі підписаного в трох солідарно зобовязавших ся оплатити вексель, — і єму в наслїдок постанови суду з дня 30 цвітня 1892 ч. 4853 засеквестроване дня 16 мая 1892 р. вже на другім термінї майно в дорозї ліцитації має бути продане. Всяка просьба і представленя у жорстокого вірителя остались без успіху.
Підписаний затягнув ще в роцї 1885 і другу позичку на 1.400 зр. і 6% на таку саму цїль, т. є. щоби провадити будову нової церкви в Борщеві. Єсли і той віритель пійде такою самою дорогою, то підписаного, вітця семеро незаосмотрених дїтей, чекає цїлковита маєткова руїна.
Коли-б майстер-тесля бл. п. Федір Скорохід в панщизняних часах при реставрації старої церкви не був так шиковний, натогдї вправдї був би по заваленю церкви дістав сто буків, але дїдич був би вже давно поставив нову церков в Борщеві... Не можна заперечити, що операція на Федорі буками була би єго коштувала і болю і здоровля, — але обставини, котрі підписаний і з ним цїла громада переживає від одинацять лїт, будуючи у себе нову церков, а именно: коли тії, котрим дана єсть власть, тої власти Русинам нї на макове зерно вихіснувати не дають, а знов шовінізм декотрих з другого, братного народу, тілько збиткуватись уміє, — то все то болить гірше, нїж буки, бо паралізує найблагороднїйші заміри одиниць та й о загальне добро стараючих ся громадян, і ранить их серце.
Той біль, поругу і матеріяльні страти подає підписаний до відомости Вашої Ексцелєнції.
Дроздовскій, член церк. комітету в Борщеві.
