Прощання з державою

Перемога Макрона прискорить перехід від цінностей до технологій у Європі

 

 

Перемога Емманюеля Макрона після виборів у Голландії сприймається не просто як тріумф прихильників єдиної Європи. В чомусь це новий раунд дискусії про долю національних держав. ЄС – це ж не те саме, що велика держава. Це інший підхід – з акцентом на набір пропонованих мешканцям соціальних технологій. На відміну від національних держав, які апелюють до культурно-історичної ідентичності.

 

Ну і що з того, що Францією «буде правити Меркель», якщо вона виявиться технологічнішим управлінцем (особливою роллю Меркель лякала Ле Пен – але ж із своїм першим візитом Макрон як президент і справді їде в Німеччину). Такий підхід повністю іґнорує традицію й апеляцію до коренів. Як не дивно, Європа в такому варіанті пропонує не так цінності (як ми довго вважали), а саме технології управління.

 

Однак євроскептицизм нікуди не зник. Що свідчить про межовий стан і розщеплення Заходу. Але якраз це і буде стимулювати прихильників близьких цінностей якомога швидше реалізувати свої проекти, поки вони не втратили влади. Інтеґрація ж політичних союзників буде фактором ймовірного стирання політичних кордонів і, можливо, навіть поступової ліквідації національних держав. Бо на зміну культурній і історичній ідентичності прийде нова форма інтеґрації – на основі інших цінностей. ЄС дозволить це зробити швидше.

 

Проти держави будуть працювати також інші трендові ідеї – скажімо, податкової демократії. Вона пропонує зробити використання податків якомога керованішим знизу процесом. А в ідеалі взагалі перейти до прямої купівлі послуг у держави. Держава стає звичайним сервісом. Як, мешкаючи у будинку, ви купуєте тепло та вивіз сміття – тепер ви будете купувати, скажімо, безпеку.

 

Сьогодні цей проект не обговорюється як публічна політична програма, але політична палітра змінюється так швидко, а наявність полярних точок зору всередині однієї країни стає такою помітною, що реалізація цих ідей не видається цілковитою фантазією.

 

Громадянство за такого підходу буде позбавлене сенсу. Ви просто вибиратимете державу відповідно до ваших соціальних вподобань. І, звичайно, можливостей. Суспільні блага не зникають, але відходить проблема безбілетника. Якщо ти прихильник екологізації чи гуманного ставлення до тварин, то просто платиш за це. Зате живеш поруч зі своїми однодумцями. Знову ж, як у будинку. Якщо всі платять за опалення, то й ви платите. Не хочете або не можете – шукайте інше помешкання.

 

Звідси, власне, й основна проблема. Прихильники ідеї держави-сервісу зазвичай виступають за досить дорогі суспільні послуги. Це екологічність, комфортність публічного простору, навіть пріоритет щастя над економікою. Адже, наприклад, бідність та екологія несумісні. Жебрак не буде думати про захист тварин чи парникові викиди. З іншого боку, доля тих, що не можуть платити за такі блага, є туманною, і вони навряд чи будуть задоволені. Так що над моделлю майбутнього ще доведеться добре попотіти.

 

Автор – генеральний директор Фонду національної енергетичної безпеки

 


Константин Симонов
Прощание с государством
Ведомости, 16.05.2017
Переклад О.Д.

 

 

16.05.2017