60 років на службі українського народу

 

У 88-мі роковини проф. Оттона Ейхельмана

 

Львів, 9 травня.

 

Цими днями святкував свої 88-мі роковини народження та 60-ліття праці німець із походження та корифей українських правничих наук професор Отто Ейхельман, доктор міжнародного права, майстер державного права, заслужений професор університету св. Володимира в Києві, звичайний професор адміністративного права, керуючий катедрами державного і міжнародного права Українського Університету в Празі, член Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, кол. товариш міністра закордонних справ Української Народної Республіки, а передусім талановита й дуже працьовита людина високих особистих прикмет і чеснот.

 

Проф. Отто Ейхельман народився 27 квітня 1854 р. з німецьких батьків на хуторі Георгієвське, Ямбурського по віту, Петербурзької губернії. Його рід походив із Ліфляндії. Він закінчив німецьку клясичну гімназію в Ревалі, іспит зрілости склав в Лібаві, університетські студії закінчив в незвичайно скорому часі, бо всього за два і пів року на Дорпатському університеті, який ще був тоді німецький. В 1876 р. склав професорсько-магістерський іспит з державного, адмін. міжнародного права і з філософії права. В місяці лютому 1878 р. захистив магістерську дисертацію. Два роки пізніше покликано Ейхельмана на доцента правничого ліцею в Ярославлі. В 1888 р. Київський Університет Св. Володимира Великого надав Ювілятові ступінь доктора міжнародного права за дисертацію "Військова окупація ворожої держави". Два роки пізніше покликано його на професора Київського Університету. Рік пізніше стає ординарним професором, а в 1907 р. дістав титул заслуженого професора університету. В 1908 р. стає проф. Ейхельман одночасно професором міжнародного й адміністративного права в Київському Комерційному Інституті та на Київських Жіночих Курсах.

 

Як декан заступає він часто ректора університету та директора Комерційного Інституту й керує тими науковими закладами. Як декан правничого факультету Київського універс. проф. Ейхельман підтримував і був протектором українського студентського хору під диригуванням відомого в цілому світі О. Кошиця. В рр. 1890—1909 проф. Ейхельман працює багато в Міській управі Києва. В 1902 р. його обрано навіть головою Міської управи, але московська адміністративна влада не затвердила його вибору.

 

В січні 1918 р. проф. Ейхельмана покликано до державної української роботи, хоч у різних комісіях працював він зразу ж по вибуху революції. Він став професором Українського Державного Університету та інших українських наукових установ.

 

Проф. Ейхельман приймав участь у підготові Берестейського миру між Німеччиною та Україною і тільки випадково не виїхав до Берестя в 1918 р. Того ж року стає він товаришем міністра закордонних справ Української Держави. В 1919 р. залишився при евакуації Києва, як уповноважений міністр, і не встигши виїхати, був арештований большевиками. Випадково йому вдалося визволитися з арешту і в травні 1920 р. повернувся до праці в міністерстві закордонних справ, з яким теж виїхав за кордон.

 

На еміграції написав проф. Ейхельман і опублікував проєкт конституції українських земель. Большевики тримали довший час, як заложницю дружину професора, вимагаючи від неї, щоб вона вплинула на чоловіка і намовила його до повороту. Одначе професор Ейхельман не тільки що сам не вернувся, але й допоміг ще дружині перебратися за кордон.

 

Від 1922 р. проф. Ейхельман продовжує свою наукову діяльність як професор Українського Вільного Університету в Празі, в Українській Господарській Академії з Подєбрадах, в Українськім Педагогічнім Інституті ім. Драгоманова в Празі та в Українськім Соціологічнім інституті в Празі.

 

В останніх роках, прикований до ліжка недугою, не перестає професор далі цікавитися наукою та визволенням українського народу. 60 років своєї праці віддав професор науці і службі українському народові. Він вірить, що український народ за допомогою Великонімеччини буде вільний і щасливий.

 

[Львівські вісті]

10.05.1942