Кого переміг Емманюель Макрон
Якою ж мала бути російська воля до перемоги Ле Пен і впевненість в її успіху, щоб російські верхи наважилися здійснити політичний coming out і спеціально спланувати прийом лідера Нацфронту у Кремлі! Спідниця вище колін і восьмисантиметрові шпильки семафорили про безпрецедентну важливість контакту.
Можна, звичайно, припустити, що Макрона гакнули за день до виборів не російські служби, а інтернаціонал правих радикалів, але на Заході в таку версію після кремлівського прийому кандидата в президенти Франції вже не повірить ніхто. Мадам Ле Пен побувала на килимі в «московському обкомі» і сфотографувалася з главою Росії – так, ніби вона була губернатором російської провінції, що потребує термінового накачування рейтингу. І що б вона не робила опісля, будь-які її кроки негайно викликали асоціації з Москвою. Не з Комінтерном, а Націнтерном.
Прощальний гакінг був схожим на відчайдушний фол останньої надії, який провалився, – знову ж таки, з причини вкрай неточних політичних розрахунків і принципової невіри в те, що європейці ще здатні голосувати за збереження європейських цінностей. Підпільний обком Національного фронту провалився.
Обком не врахував тієї обставини, що фолом останньої надії був сам Емманюель Макрон: відповідальні, не обов'язково ліберальні французи рятували свою Францію, збавляли Маріанну від Марін, а заодно запомогли в біді європейському проектові.
«Стримування і противаги» почали перетворювати Трампа на «нормального» американського президента з градусом екстраваґантності не вище ніксонівського. А в Європі популістська хвиля зіткнулася з антипопулістською. В інтерференції хвиль потопилися претензії російського істеблішменту на те, щоб очолити «Сполучені Штати популістського Заходу». Відтепер Росії доведеться відкласти, хай і лиш на деякий час, зусилля на розкол Заходу і ЄС. Навіть орбанівська Угорщина не надто готова помагати, а Польща, незважаючи на її «путінізацію», ніколи в житті не піде навіть на тактичні союзи з нинішнім російським політичним класом.
Стратегічно для російського правлячого класу нічого не змінюється. У тому числі і тому, що Захід залишився Заходом, з тією ж підстраховувальною мережею демократичних інститутів, а Європа, десятиліттями по-шпенґлерівськи занепадаючи, так і не занепала. Тобто колективний ворог лишається на своєму місці. Змінилося тільки уявлення про те, як довго цей ворог зможе зберігати пристойну спортивну форму. Виявилося – довго. Демонтажу обложеної фортеці не буде. Запаси зеленки – чого не скажеш про імпортні ліки – не переведуться в силу їхньої стратегічної важливості для боротьби з п'ятою колоною. Але тон – навіть лиш і просто від здивування, що нічого не змінилося за помахом Russia Today, – доведеться коригувати. Що вже превентивно сталося: зустрічі Моґеріні – Лавров і Меркель – Путін про це цілком виразно сигналізували.
Емманюель Макрон переміг не лише Ле Пен.
Автор – директор програми Московського центру Карнегі
Андрей Колесников
Провал обкома Нацфронта
Ведомости, 09.05.2017
Перекл. О.Д.