Статья надіслана Редакції.
"Дѣло" помістило в своїй статьї в н-рі 90 з 4 мая відповідь на статю поміщену під повисшим заголовком в 90 н-рі "Галицкой Руси". Тая відповідь відносить ся і до закидів на темат становища "партійного", а поминула сторону фахову. З тої причини прошу Вас, Пане Редакторе, зволїть помістити в "Дѣлї" отсе моє письмо.
Автор статьї в "Галицкой Руси" каже між иншим: "Каждое предпринимательство имѣет свои добрыи стороны, но имѣетъ и плохіи а вдающій ся в оное должен знати всѣ обстоятельства ясно." — Отже ми годимо ся з тим, однакож від часописи, котрій добро руского народу лежало би на серци, маємо право жадати, щоби не перекручувала поодиноких постанов статута і не представляла дїла в світлї неправдивім.
Щоби статут "Днїстра" був "не ясний і полний двусмисленностей" — то може сказати лише той, хто не має о асекурації найпримітивнїйшого понятя, або хто зі злої волї хотїв би запропастити ново-основане товариство "Днѣстер", бо — як "Дѣло" вже сказало, — ясність статута узнала комісія фахових людей в міністерстві справ внутрішних, де статут лежав півтора року.
Що-до наведених страт, які мало в першім роцї свого дїланя товариство Краківске, то можемо на підставі исторії основаня того товариства, котру маємо під рукою — сказати, що автор статьї в "Галицкой Руси" подав цїлком фальшиві дати.
Товариство Краківске розпочало свою чинність 1 мая 1861 р. Першим дїланєм управляючої ради було підписанє вексля на 15.000 зр. котрої то суми товариство потребувало на покритє коштів орґанізації найму льокалю на канцелярію і на друки. Більшого фонду Краківске товариство при заснованю не посїдало. В першім роцї свого истнованя забезпечило товариство в 8.111 полісах 31,793.570 капіталу, за що побрало 276,726.96 зр. на премію, а виплатило титулом шкід 82,152.73 зр., а титулом звороту [дівіденди] 54,068.58 зр., і відложило на фонд резервовий 42,528.77 зр.
З-відки автор статьї довідав ся, що Краківске товарвство мусїло вже в другім роцї истнованя, т. є. в 1862-ім, з фонда резервового добирати 18.000 зр. на покритє недобору, — того не можемо поясняти, бо из справозданя того товариства з року 1862 виходить, що в тім роцї виставлено 16.547 поліс на обезпечену суму 50,465.604 зр., за котрі побрано 425.809 зр. премії, а виплачено титулом шкід огневих 309,175.87 зр.
В тім часї зріс фонд резервовий до висоти 91,555.71 зр. О справедливости сих дат може кождий пересвідчити ся из справозданя Краківского товариства за роки 1861 і 1862.
Завдатки на премії, побирані товариством взаїмних обезпечень, мусять вистатчити на покритє як шкід так і коштів адміністрації, а фонд основний служить тілько на покритє коштів орґанізації і заступає місце фонду резервового, доки той не осягне висоти 50.000 зр. Як з наведеного висше приміру видно, Краківске товариство [котре не посїдало фонду основного 50.000, а лиш 15.000 зр.] зібрало вже в першім роцї на фонд резервовий 42,528.77 зр. Коли зважити, що в клієнтелю Краківского товариства входили посїдателї більшої посїлости, — чого у "Днїстра" не можна сподїватись, — то з другої сторони мусить ся признати, що клієнтеля малих посїлостей приносить товариству і менші шкоди, а при фаховім веденю дїла страти майже цїлком виключені. Кождий асекуруючій в "Днїстрі" має окрім завдатку на премію зложити 10; від того завдатку на фонд резервовий. Коли зважити, що при рухливім веденю дїл "Днїстер" в третім роцї свого дїланя побере титулом премії лише 50.000 зр., — а стілько побирає на рік найменша аґентія товариств чужих, — то осягне фонд резервовий 5.000 зр., а окрім того з надвижок 20%.
При фаховім веденю дїла, з помочію контр-асекурації, всї страти виключені. Сли автор статьї каже, що контр-асекурація в статутї "Днїстра" заведена лиш на ефект — то мусимо єму відмовити всякого знаня интересу асекураційного. Контр-асекурація єсть дїлом, котре вийшло з конечної потреби, і нинї нема такого товариства асекураційного, котре би могло обійти ся без контр-асекурації. Раціонально ведена, служить она лїпше, як найбільшій фонд основний або резервовий. Контр-асекурація поносить розмірно до асекурованої части, також кошти адміністраційні.
Отже з фахового становища можемо сказати, що статья в "Галицкій Руси" має знамена лише злої волї супротив першої рускої економічної институції, основаної людьми нарід свій щиро любячими, котрим економічний розвій руского народу лежать на серци, більше як всї партійні справи. "Днїстер", яко институція чисто-економічна, мав призначенє — не лише хоронити міліони руского народу идучи рік-річно з димом, але також подати богато людям занятє і удержанє. На нашу гадку — кождий Русин, котрий любить свій нарід і котрому добробит того народу лежить на серци, повинен розвій того, з немалим трудом осягненого, товариства підпирати всїми силами, а не через фальшиві і повні злоби статьї стримувати введенє того дїла в житє...
[Дѣло]