Мартін Ріс – професор-емерит космології та астрофізики Кембриджського університету, королівський астроном, член британської Палати лордів та колишній президент Королівського товариства.
Наші космічні горизонти за минуле сторіччя надзвичайно розширилися. Але на розміри видимого Всесвіту накладений важливий ліміт. Ми можемо бачити лише ті об’єкти, світло від яких досягнуло нас із часів Великого вибуху приблизно 14 млрд років тому. Але недавно з’явилося усвідомлення того, що видимий Всесвіт насправді не є всією реальністю, яка існує. За горизонтом може бути значно більше. Всесвіт насправді може нагадувати океан, який не обмежений видимим горизонтом так само, як море не обмежене горизонтом, коли ви дивитеся на нього з човна.
Те, що галактики, можливо, простягаються далі за горизонт, безперечно, захоплює. Але найдивовижніше навіть не це, а те, що Великий вибух теж, мабуть, був не єдиний. Можливо, таких подій було багато. Окрім нашого Всесвіту, вони породили багато паралельних Всесвітів, які не пов’язані з нашим і тому невидимі. Цілком ймовірно, що в них навіть діють інші закони фізики. Фізична реальність, розглянута з такої широкої перспективи, може бути набагато різноманітнішою й цікавішою, ніж нам здається.
У Всесвіті, який ми спостерігаємо, всюди діють однакові фізичні закони. Коли ми дивимося на далеку галактику, то бачимо, що атоми, які випромінюють світло, у ній такі самі, як у вчених в лабораторії. Утім, можуть існувати фізичні домени, в яких діють зовсім інші закони. У деяких з них, схоже, немає гравітації, а інші можуть не допускати ядерної фізики. Відомі нам закони науки можуть навіть не бути типовим доменом.
Існує незліченна кількість способів сполучити атоми між собою. Якщо припустити, що наш Всесвіт достатньо великий, то десь у ньому може існувати друга Земля і навіть такий самий ви. Але якщо це справді так, то Всесвіт насправді більший за той, який ми бачимо, настільки, скільки приблизно в ньому атомів. Якщо й справді десь є другий ви, то він ДУЖЕ далеко.
— Яка ймовірність того, що в такому гігантському Всесвіті десь існує позаземне життя?
— Сьогодні відомо, що навколо багатьох — можливо, навіть більшості — зірок є планети. В Чумацькому шляху мають бути мільйони планет, які нагадують Землю і на яких гіпотетично є рідка вода. Питання, отже, полягає в тому, чи могло на них виникнути життя. А цього ми поки ще не знаємо.
Хоча відомо, як така складна біосфера протягом 4 млрд років розвивалася шляхом природного добору Дарвіна, ми не знаємо, що стало причиною походження життя, тобто що стало поштовхом переходу від складної хімії до перших структур, які здатні до метаболізму та самовідтворення. Добрі новини в тому, що протягом наступних 10-20 років учені, найімовірніше, знайдуть відповідь на це питання, що одночасно дасть змогу розрахувати ймовірність повторення такої події у Всесвіті. За цей період, можливо, також появляться технології, які дозволять ефективніше проводити пошук позаземного життя. Але якщо життя ще десь існує, то це ще не означає, що воно розумне. Моя здогадка — якщо ми колись і зафіксуємо позаземний розум, то він зовсім не нагадуватиме нас із вами. Це буде радше якась електронна сутність.
Подивімося на історію життя на Землі. Шлях, який воно подолало від найпримітивніших організмів до сучасної технологічної цивілізації, тривав 4 млрд років. Людина розумна існує неймовірно коротку мить. Але якщо ми подивимось у майбутнє, то є велика ймовірність того, що людей витіснять машини, які, своєю чергою, матимуть ще мільярди років розвитку перед собою. Тобто часовий період, протягом якого існує органічний розум, надзвичайно короткий. Отже, малоймовірно, що нам зустрінеться розум, який перебуватиме на такому самому ступені розвитку. Набагато більше шансів, що ми зустрінемо або просте життя, або набагато розвиненіший електронний розум.
— Чи вірите в те, що в машин може з’явитися розум?
— Є багато людей, які ставлять на це. Інше питання полягає в тому, що це не обов’язково буде свідомість такого типу, яка є в наших головах. Більшість людей, однак, стверджують, що це емерджентна властивість, яка може розвинутися в свідомості машин.
— Якщо Всесвіт залюднений електронною суперсвідомістю, то які питання вона перед собою ставить?
— Ми можемо здогадуватися про це не більше, ніж шимпанзе про проблеми, які ми ставимо перед собою. Я, однак, гадаю, що ці розуми не існують на планетах. Якщо ми залежимо від планети й атмосфери, то вони, мабуть, чудово почуваються при нульовій гравітації, вільно плаваючи в космосі. Це може ще більше ускладнити їх пошук.
— Як людство відповість на відкриття позаземного життя?
— Це, певна річ, зробить Всесвіт цікавішим, хоча і ми теж станемо менш унікальними. Питання в тому, чи з’явиться в нас під впливом цього відкриття відчуття космічної скромності. Якщо ж усі пошуки позаземного життя зазнають невдачі, то ми вже знатимемо напевне, що ця маленька планета є унікальним місцем у безмежному Всесвіті, на якому з’явилося життя. Тож усе, що на ній відбуватиметься, матиме не лише глобальне, а й галактичне значення.
Можливо, ми не будемо прив’язані до цього світу. Ми можемо заглядати в глибини космосу, але подорож до світів за межами Сонячної системи, мабуть, уже стане справою постлюдства. Тривалість такої подорожі надто велика для смертних людських тіл і розумів. Але якщо мандруватимуть безмертні, то ці відстані лякають менше. Такі подорожі вже здійснять роботи, а не ми.
— Які наукові досягнення ви б хотіли побачити протягом найближчого століття?
— По-перше, дешеву, чисту енергію. По-друге, штучне м’ясо. Але ідея часто дається легше, ніж її втілення. Я люблю розказувати своїм студентам історію про двох бобрів, які сидять напроти гігантської гідроелектростанції. «Це ти збудував?» — питає один. «Ні, — каже інший, — але ідея моя». Це суттєвий дисбаланс між науковими здогадками і розвитком інженерії.
— Майкл Гоув (британський політик, один із лідерів кампанії за Брекзит) сказав, що люди мали вже досить експертів. Чи справді так?
— Чогось більшого я б не очікував від Гоува, але експерти достеменно грають свою роль. Коли ми хворіємо, то йдемо до лікаря, а не шукаємо навпомацки по Інтернету. Але потрібно також усвідомлювати, що більшість експертів є фахівцями лише у своїй вузькій ділянці, і ми як науковці повинні це прийняти. Коли наука впливає на публічну політику, з нею взаємодіють елементи економіки, етики та політики, в яких ми, науковці, можемо говорити лише як непрофесіонали. Ми повинні знати, де проходить демаркаційна лінія між нами як експертами і нами лише як громадянами.
Якщо ви хочете впливати на публічну політику як науковець, то є два можливі варіанти. Або можете стати радником в уряді, що може сильно вас розчаровувати. Або можете намагатися впливати на політику непрямо. На мотивації політиків дуже позначається те, про що у них пишуть у пресі. Тож найбільший вплив мають ті науковці, які оминають політиків і звертаються напряму до людей. Якщо якусь ідею перехоплюють люди, політики вже не зможуть її ігнорувати.
— Брекзит – це добре чи погано?
— Я ніколи не міг подумати, що колись стану однодумцем Лорда Хезелтайна (колишній британський консервативний міністр) та Тоні Блера (колишній прем’єр-міністр від лейбористів). Вважаю, що ми потрапили в справжню катастрофу. Провину за це поділяє багато хто, зокрема Борис Джонсон et al., але також і Джеремі Корбін (лідер лейбористів), який неправильно боровся в своєму кутку. Я був членом Лейбористської партії дуже тривалий час, але зараз відчуваю, що Корбін мене підвів — зокрема через те, що виборці-лейбористи голосували за те, щоби Британія залишилася в ЄС з пропорцією 2:1. Він був неефективним лідером, а його позиція з цього питання була неоднозначною. Лідер, який би закликав за Унію, міг би обернути результати референдуму.
Найбільшого осуду з іншого табору заслуговує Борис Джонсон (тепер – міністр закордонних справ, який очолюлював кампанію за вихід з ЄС). Гоув принаймні мав свою думку, яку тривалий час публічно висловлював. Джонсон ж не мав сильних позицій, тож у цій ситуації для нього достойно було б змовчати. Але він опортуністично змінив свою позицію і змінив результати голосування.
— Але чому це є такою катастрофою?
— Мої побоювання лежать у широкій геополітичній площині. В сучасному світі Америка дедалі більше самоізолюється, а Росія стає все впливовішою. Тож для Європи важливіше, ніж будь-коли раніше, залишатися єдиною і консолідованою. Ми ставимо під загрозу те, що забезпечувало в Європі мир протягом 60-ти років. Це також може призвести до розпаду Сполученого Королівства. Нам це ще згадають — і ми ще шкодуватимемо про цей крок.
Астрономи доводять, що ми маємо як довге минуле, так і тривале потенційне майбутнє. І це майбутнє можуть поставити під загрозу події, які мають шанс відбутися в найближчі десятиліття.
— Наскільки серйозною є загроза людству?
— Я провів багато часу, міркуючи над тим, як ми, як вид, потрапимо в наступне століття. Є два основні види проблем. По-перше, це виснаження ресурсів планети через зростання кількості населення і техногенний тиск. По-друге, це загроза з боку дедалі потужніших технологій, особливо біотехнологій, які навмисне чи ненавмисне можуть зашкодити людству. Все це доповнює факт, що людство стає дедалі більше пов’язаним між собою, і все, що відбувається, має глобальний резонанс. Як наслідок, ми як вид стали вразливіші, ніж будь-коли раніше.
— Тож загроза з боку тероризму зростатиме в наступному столітті?
— Так. Терористи і фанатики, озброївшись технологіями, стануть ще небезпечнішими. Але є також значний ризик неправильного використання технологій. Генетична модифікація вірусів може мати благородну мету — наприклад, викорінити вірус Зіка. Але є ризик того, що такі речі можуть вийти з-під контролю. Ядерні технологій потребують великих і добре захищених споруд, натомість лабораторії, в яких створюють і тестують біотехнології, мають набагато менший рівень захисту. Буде дуже складно гарантувати їхню безпеку. В короткій і середньостроковій перспективі це хвилює навіть більше, ніж ризик зміни клімату, хоча в тривалій глобальне потепління є дуже серйозною проблемою. Я брав активну участь у кампанії, яка мала залучити всі країни до досліджень та розробки альтернативних, чистих джерел енергій. Якщо ми хочемо позбутися залежності від викопних видів палива, альтернатив дешевій та доступній зеленій енергетиці, зокрема ядерному синтезу, просто не існує. Кількість коштів, які інвестують в цю сферу, має бути еквівалентною коштам, витраченим на оборону чи медицину.
— У середньовічному світі люди починали будувати храми, а завершували їх уже наступні покоління. Чи можна стверджувати, що ми втратили довготривалу перспективу?
— Це справді так. Одним із найважливіших документів у політичній дискусії, що відбувалася перед Паризькою кліматичною конференцією, стала папська енцикліка 2015 року. Що б хто не думав про Католицьку церкву, не можна заперечувати її стратегічного бачення, глобального впливу і турботи про бідних у світі. Я вірю, що за шість місяців до Паризької конференції енцикліка мала значний вплив на світових лідерів і людей у Південній Америці, Африці й Азії. Релігія, без сумніву, досі відіграє дуже важливу роль у світі.
— Чи ви зустрічали що-небудь у космосі, що змушувало б вас думати про те, що за цим стоїть Творець?
— Ні. Особисто я не маю жодних релігійних переконань. Але вважаю себе культурним християнином, адже я був вихований в Англії, й англійська церква була вагомою частиною цього. Хоча якби я виріс в Ірані, то, мабуть, ходив би до мечеті.
З Мартіном Рісом розмовляв в Трініті-Коледжі Мет Воррен.
Martin Rees
Aliens, Very Strange Universes and Brexit
Space.com 18/04/2017
Зреферував Євген Ланюк