Порядки в містї Тернополи.

В своїм часї богато написалось, а ми начитались о вічній турецкій радї повітовій, де то вкінци видїл тої-ж ради становили остатні живучі — почтмайстер Брисєвич, якійсь там жид і возьний. Ну, се уважаєте, було в Туреччинї — за горами і лїсами! — але що ви, поважані читатель, скажете на те, що анальоґічно дїєсь на Поділю, ба не то на Поділю, але і в столици Поділя, в містї Тернополи! Се чей-же повинно кождого розцїкавити, бо-ж нїхто не міг і не в станї подумати о подїях на Поділю, подібних, як в Туреччинї!
В цїлій Галичинї повибирано нові ради міскі після нового статута а навіть уже батьки міст позабували о рекурсах, звичайних по виборах; — зверхности громадскі вже по три роки урядують і роздумують над доповняючими виборами, — а у нас в Тернополи вибрана перед трема роками рада громадска до сеї пори не уконституувалась, хотяй рекурси перейшли всї инстанції, а навіть трибунал адміністраційний видав своє рішенє прихильне новій радї. Здавалось би, що вже справа скінчена, тим більше, що перед роком п. намістник, звідуючи Тернопіль, кричав, що так дальше не буде, як бувало! А отже єсть, як бувало! Акти виборчі, повертаючи з трибуналу, десь устрягли, а тутешні пессімісти говорять, що ті акти вже світла денного не побачать... А що-ж за причина сеї появи? Ото злосливі язики говорить, що причиною того — месть одної родини [званої "династією"] за те, що єї мужеских членів виеліміновано зі складу нової ради громадскої. А чейже ся родина, посїдаюча сїм найважнїйших урядів в містї, повинна мати верх і в радї!...
Кільканацять радних зі старої ради вимерло, тож постепенно покликувано заступників, і прийшло до того, що заступники, діставші 2 або 3 голоси, нинї радними! Ба й сему наступив конець, бо нинї вже нема й заступників таких, та замість 36 радить уже 32 радних. Чи не схотять власти чекати, щоб решта вимерла!?
Нам би було байдуже, коли-б цїла тота исторія не доскулювала нам до живого! Старенькій бурмістр знемощів! Поліції так як-би не було. Приїде хто на ярмарок, обкрадуть єго; заїде до готелю, — то само; всїдає на фіякра, — нужда! На жалоби в поліції відповідають стереотипно: Trzeba było pilnować! Злодїї, віддячуючись за стереотипність, обікрали щадницю, котрої бюра притикають до бюра поліційного.
3і станом гіґієнічним дїєсь не лїпше. На улицях жидівских побіч домів не будують звістних будок, — решту няй собі кождий доспіває! А дїє ся се в містї з 28 тисячами людности! Наслїдком міязмів закоренилась з осени скарлятина, діфтерія, віспа, так що крім старших вимерло над 2.000 дїтей, а зі старшими девята часть людности! Се факт, котрого, розумієсь, из жидівских метрик нїхто не дійде. О тих то метриках не хочу вже і згадувати. Чи буде коли в тім напрямі порядок? Мабуть годї й надїятись! Говорять о енерґії теперішного намістника, але як она покажесь супротив метрик жидівских, годї згадувати.
Смішною єсть тут і тота поява, що в так численнім містї Тернополи єсть тілько одна женьска а одна мужеска школа народна! В школї мужескій суть кляси, в котрих душить ся по-над сотку дїтей! І що-ж користають дїти, а чим віддихає учитель? Єсть вправдї на передмістю Микулинецкім дво-клясова мішана школа, але приміщена в такій яскини, що на селї в деяких маґнатских фільварках лїпше приміщені безроги. Згадана школа на передмістю належала в своїм часї під рускій консистор і мала викладовий язик рускій. Нинї "правом кадука" має она викладовий язик польскій, хотяй в тій школї на 150 учеників і учениць єсть лиш 8—10 латиньского обряду — розумієсь, що розговором домашним тих як і всїх латинників в Тернополи єсть язик рускій. Ми сеї появи не вміємо собі витолкувати, хиба тим, що управителем тої школи єсть Русин боязливий, бо мабуть Поляк не мав відваги до руских дїтей говорити по польски. Вже сама рада міска уважає се за обиду Русинів, бо загадала сю школу перетворити на чотиро-клясову з виразним означенєм, що тая школа має мати рускій язик викладовий. Чей пп. радні Русини використають великодушну гадку конаючої ради і своїми интерпеляціями допровадять до ухвали!
В Тернополи відбуваєсь також шарварок, — тілько не всї єго відрабляють, бо про декого забуває ся, — але що головне, то се, що згорнене болото мало коли вивозить ся, а справа полагоджуєсь в коротшій дорозї: "болото висхне і вітер розвіє" — на що-ж возити? Справдї, ми то ликаємо, а декотрі складники справдї потрібні до нашого здоровля або скоршої смерти. Все на світї потрібне, — на примір і від сто лїт не чищений став тернопільскій, з котрого міязми сповняють тую задачу, що Тернопіль не буде перелюднений...
В Тернополи відбувають ся ярмарки, але не за містом, тілько в самім містї, а то для вигоди баришівників і перекупнїв, бо як хлоп упресь і не хоче за безцїн чого продати, затягнуть єго на підсїня і дадуть єму бобу.
Взагалї ми тут вижидаємо: чей правительство зарядить віддати хоч на два або три роки управу міста правительственному комісареви, бо инакше місту грозить — руїна! Не згадую ту вже нїчо о урядниках, котрі все мусять переплачувати а платня не більша.

21.04.1892

До теми