Книжка, що тепер дуже на часї.

Володимир Дорошенко. Українство в Poсії. Новійші часи. З портретами. Накладом Coюза визволення України. Bідeнь, 1916. Стор. 114+2. Цїна К 20 с.
Українська преса приносить саме за "Днем" заяву петроградського віддїлу Союза Українських Поступовцїв з домаганями  російських Українцїв аж до національно-територіяльної автономії України включно. Се міжпартійна органїзація поступових російських Українцїв, зложена в переважній части з недавних членів української демократично-радикальної партїї та деяких бувших українських соціяльних демократів і радикалів. Таким робом С. У. П. се полїтична орґанїзація активних поступових кругів українського громадянства в Pосiї.
Та хоч як немаловажно визнавати ся в полїтичних угрупованях на російській Українї, наша суспільність мусить ударити ся в груди та признати ся, що поза малими виїмками не знає в сїм напрямі нїчого. А їх знанє таке дуже потрібне під сю пору нашому громадянству, коли очи кождого свідомого Українця звернені на cхід, коли з дріжачим серцем Українець кождої нової вістки про зрив до національного житя російських Українцїв на веснї російских народів.
І ще одно. Переживало такі великі часи, що їх великости ми не в силї навіть зрозуміти. В таку преважну історичну хвилю повинні запалювати нас до дїл одні й ті самі національні ідеали без огляду на те, чи се буде українська земля найдалї висунена на захід, чи найдалї на схід, на північ, чи на південь, чи живе Українець на рідній землї, чи нудить світом на чужинї.
Під одним і другим оглядом являєть ся дуже на часї книжка д. В. Дорошенка, титул якої виписаний у горі. Навіть для людий, що перед війною мали можність постійно читати часописи російської України. Вона є дуже бажаним оглядом розвитку українства в Росії в новійших часах, тим цїннїйшим здобутком, що єдиним і нїчим иншим незаступленим. А для читача, що не мав спромоги перечитати української преси в Росії, ся книжка відкриває новий незнаний або дуже слабо відомий світ, і то тим більше незнаний, чим більше наближаємо ся до наших днїв.
Висловом того є сама праця автора. Коли на представленє періодів і осередків українського  руху в Росії, на початки українського відродження з їх полтавським і харківським огнищами, на сорокові роки з Шевченком і Кирило-Методіївським братством, на змальованє кінця 50-их, 60-их, 70-их, 80-их і 90-их років з ганебним указoм і плодотворною дїяльністю Драгоманoва, посїви якої збирає тепер не тільки Україна, а й цїла Росія, — коли на представленє того всього (з доданєм 21 портретів у сїй части) вистало 30 сторінок, девятисоті роки займають решту книжки до 114 стор. І в такім відношеню, як перша до другої частини, стоять і обидва віддїли ocтатньої. Передреволюційні часи (оживленє українського руху, полїтичні органїзації, лїтература, лєґальні виступи) займають 16 сторінок (разом з 5 образками), а часи революції й реакції (здобутки революції, реакція і похід на українство, розвиток українського руху, війна) від 48 стор. до кінця (з 7 знимками). А хоч який методольоґ був би невдоволений нерівномірністю розкладу працї, читач сеї історії українства в Росії новійших чaсів, писаної звязно, живо, з любовю до предмету, місцями з захопленєм, буде вдячний за сей методольоґічний "промах", бо він приносить велику користь українській громадї під теперішню пopу, подаючи їй докладну картину українства в Poсії перед війною й тим самим одиноку й дуже гарну можність орієнтувати ся тепер є участи Українцїв у другій, може тим разом справжній веснї російських народів. А така корисність книжки се й найкрасша нагорода для її автора за нелегку працю, писану на чужинї далеко від українських біблїотек.
М. Возняк.

18.04.1917

До теми