Ґрупа полонених Холмщаків надіслала нам відпис отсього письма, висланого до редакції польської газети "Glos Narodu" в Кракові:
"Ми, нижше підписані полонені Українцї-Холмщаки табору Дунасердагель на Угорщинї, просимо редакцію газети "Glos Narodu" надрукувати на сторінках своєї газети нашу відповідь на статю: "Chelmszczyna przeciw uroszczcniom ruskim" в ч. 53 "Głosu Narodu" за 1917 p.
"Припадково натрапили ми в ч. 53 "Głosu Narodu" з 3 марта на статю "Chelmszczyna przeciw uroszczeniom ruskim", в котрій ви, Поляки, закликаєте холмських Українцїв відкликнути ся. Отже ми, мешканцї Холмщини, нинї воєнно-полонені Австро-Угорщини, подаємо свій голос. Мова йде очевидно про прилученнє Холмщини до Польського Королївства. Ми цїлком прилучаємо ся до протесту львівського Українського Комітету й енерґічно протестуємо проти такої великої несправедливости, якою є прилученнє Холмщини до Польського Королївства. Поляки не мають найменшого права претендувати на посїданє Холмщини, не мають також і права називати її польським краєм, як Росія не може називати Польщі "русским" краєм. Ми знаємо свій край добре й через те дуже обурює нас нахабна брехня пп. Поляків, які кажуть, що Холмщина се "польський" край. Передовсїм народність Холмщини чисто українська, тільки по фільварках і містах живуть такі, що говорять по польськи, з них декотрі спольщені Українцї, а декотрі правдиві Поляки, виходцї з Польщі. Багато Українцїв в 1905 р. перейшло на католицьку віру, через що несвідомі люде називають їх Поляками, бо Поляки є католицької віри. Та се помилка. Бо який з нього може бути Поляк, коли він балакає по українськи, коли-ж хто і пнеть ся балакати по польськи, то правдивому Полякови приходить ся затикати вуха й бігти від такого калїчення.
"У вище згаданій статї говорить ся про ріжні польські товариства та кружки, котрі начеб то зорґанїзував тамошній народ. Та се неправда. Відомо всїм, що в Холмщинї всї двірські маєтки знаходять ся в руках польської шляхти, яка не жалїє нї коштів нї своїх трудів для спольщення краю; тож вона в сїй цїли враз із ксьондзами й закладає ті товариства. Український народ Холмщини не має своєї шляхти, котра могла-б боронити його від польського натиску, й ви, Поляки, використовуєте се та давите безборонні народні маси. Тепер відомо, що при відворотї російської армії українську людність Холмщини вкупі з інтеліґенцією по розпорядку російського уряду примусово виселено до Росії і через те там нема кому стати в обороні нещасної Холмщини.
"Ми тут, у далекій неволї, можемо тільки обурювати ся й протестувати проти ваших утисків, які чините над Українцями. Ми й протестуємо та повторяємо ще раз: Ви, Поляки, не маєте права претендувати на посїданнє Холмщини; вона була, є і буде українським краєм!
"При сїм долучаємо сердечну подяку львівському Українському Народньому Комітетови за те, що він памятає за українську убогу Холмщину й бере її в свою оборону перед польською напастю.
Полонені Українцї з Холмщини: Михайло Панас, (з села Липин, білгорайського нов.), Йосип Томчук (з села Мірче, грубешівського пов.), Василь Синюк (з с. Модринець, грубешінського пов.), Івaн Жила (з с. Біща, білгор. пов.), Онуфрій Банада (з с. Провалє, томашівського пов.), Омелян Новосад (з с. Ольховець, холмського пов.), Константин Дирдовський (з більського повіту), Яков Балабаш.
