Замріятися – не втратити контроль

 

Коли подумки втікаєш від ситуації, у якій перебуваєш, то занурюєшся в сни наяву, а вони, згідно з прийнятими уявленнями, відключають увагу. Проте нещодавно науковці на чолі з ученими з Інституту когнітивних та неврологічних досліджень імені Макса Планка у Лейпцигу та Йоркського Університету в Англії з’ясували, що часом ці процеси можуть спрацьовувати зовсім навпаки. Адже коли людина спеціально задумується, то певні мозкові структури, відповідальні за когнітивний контроль, працюють навіть ефективніше, ніж тоді, коли вона зосереджується на оточенні. Цим можна пояснити і те, чому декому снити наяву корисно.



 

Люди часто помиляються, коли перестають концентруватися на середовищі, через це сон наяву прийнято вважати вимикачем контрольної системи, яка відповідає за концентрацію уваги та планування дій. Однак нещодавно дослідники дійшли висновку, що цей феномен потрібно аналізувати диференційовано: одна річ – це небажане, спонтанне замислення, і зовсім інша – та діяльність, коли ми свідомо вирішуємо зануритися в роздуми. Вона може виконувати функцію своєрідної розумової репетиції, коли подумки з’являється можливість програти майбутні події або ж розв’язати актуальні проблеми.

 

Те, що дотепер було відомо з поведінкових досліджень, науковці з Інституту імені Макса Планка та Йоркського Університету змогли простужити на структурах і функціях мозку: «Ми з’ясували, що люди, які полюбляють спеціально занурюватися в роздуми, мають товстішу лобову ділянку кори головного мозку, – пояснив Йоганес Ґолхерт (Johannes Golchert), аспірант Інституту. – Окрім того, ми з’ясували, що в цих людей сильніше переплітаються дві вирішальні для цього процесу нервові мережі. Однією є так звана пасивна робоча мережа (Default Mode Network), що стає особливо активною, коли ми переносимо увагу всередину, на інформацію з нашої пам’яті. Іншим важливим елементом є контрольна лобно-тім’яна мережа, що є частиною контрольної системи когнітивних процесів, і вона покликана стабілізувати фокус та пригнічувати нерелевантні імпульси».

 

Коли обидві мережі сильніше поєднані між собою, контрольна мережа може сильніше впливати на вільний потік думок, надаючи йому стабільного напряму. Це доводить: розумовий контроль людини, яка цілеспрямовано занурилася в сни наяву, аж ніяк не відключається.

 

Взаємозв’язок між цими мозковими структурами нейрологи дослідили з допомогою питальника та магнітно-резонансної томографії. Спочатку учасники дослідження мусили самостійно оцінити, якою мірою їм відповідають твердження «Мої думки часто втікають від мого контролю» та «Я часто занурююся у роздуми». Їхні відповіді щодо сну наяву потім зіставили з даними про мозкові структури та їхні комбінації.

 

«Наш мозок наче і не розрізняє, чи наша увага звернена назовні на оточення, чи всередину на роздуми. В обох випадках задіяна контрольна мережа, – розповів психолог. – Тобто сни наяву не потрібно вважати виключно шумами. Якщо їх вдається контролювати, тобто пригнічувати, коли це важливо, й давати їм волю, коли можливо, то можна отримати від них максимальну користь».

 

 

Tagträume sind mehr als nur ein Fehler im System 

mpg.de, 11/04/2017

Зреферувала Соломія Кривенко

17.04.2017