Малий фейлетон
Від двох тижнів іде в мойому домі підготова до весняної офензиви.
Ніби так на око, нічого не замітно. Та мій довгий ніс добре винюхує, що от... от... зближається перший бій.
Моя дружина плентається по кімнаті, немов здетронізована королева... і мовчки... планує. Ця мовчанко найбільше мене денервує! Бо ніби знаю і не знаю... Знаю, що щось підготовляється, не знаю, що саме, коли і в якому місці піде перший наступ.
— Серденько, скажи мені, про що тобі йде? — відважився я сьогодні спитати, керуючись засадою: "Раз козі смерть".
— Ме-е-ні-і?.. — Наївно-солодка жінка.
— Та ж не мені! — відповідаю тихо і спокійно.
— Не підноси на мене голосу! Випрошую собі! — паде перший гарматній стріл.
— Я підношу?
— А хто? Може я? Чи я взагалі маю право голосу? Чи я маю силу, щоб підносити голос? Покажи мені другу, як я... Таку загаровану, загукану, невільницю твоїх егоїстичних забаганок. Для мене ти ніколи не маєш дрібки часу і трішки грошей. Уже половина квітня, а я не маю дурного капелюха, і мій плащ уже старий... А диви, Бурбедова ще від лютого носить новий капелюх. Вербова парадує в новому демі-сезоновому плащі, хоч їх чоловіки мають багато меншу платню, як ти. Тільки я єдина все така нещаслива завдяки мойому чоловікові, — падуть щораз успішніші стріли скорострілів.
— Ага, то тобі йде про капелюх? Не розумію, як можна сьогодні думати про такі витрибеньки!..
— Ох, ти грубошкірий недотепо! — летять перші бомби тяжчого калібру.
— Ну, добре, добре!.. Куплю тобі капелюх, — починаю відворот із передніх становищ.
— Не потребую твоєї ласки! Обійдуся без неї! Дебудь на службу піду!.. Там мені сто разів краще буде, як на твойому ласкавому хлібі!.. — стріляють уже танки.
— Та ж, серденько, не роби трагедії з такої дурниці! — намагаюся ласкавим словом здержати наступ на багнети.
— Не хочу!.. Геть мені з очей! Не можу глядіти на тебе!.. А-а-а!.. — рукопашний бій шаліє уже в моїх воєнних окопах. Залишаю їх, планово відступаючи до входових дверей, а звідтіля — у першу-ліпшу кнайпу.
Весняна офензива в мойому домі почалася. Перший бій я програв.
С. Каролин.
