Розмова з літературним керівником Театру, д-ром Гр. Лужницьким
Львів, 11 квітня.
8-ий день квітня був святочним днем для Львівського Оперного Театру, як теж для його численних любимців. Не цей день припала 200-ня вистава цієї нашої культурної установи. 200 вистав — може й небагато — та скільки досягнень, скільки успіхів здобула за цей час львівська сцена! Згадати б лише такі вистави, як "Кармен" чи "Пер Гінт" і справді можна бути гордим за наш Львівський Театр. Як нас інформує літературний керівник Театру, д-р Гр. Лужницький, якого відвідали ми з його кабінеті, на Львівський Театр складається, по-правді, аж чотири театри, а це: Театр драми та комедії, Оперний Театр, Театр Оперети та Балетний Театр. Усі вони співпрацюють у згоді, хоч може й не без певного співзмагання. Добірний склад акторів, власна оркестра, власний хор і, передусім, обширний театральний будинок дають змогу щораз кращому розвоєві Театру.
— Може б так, пане докторе, де-що про початки нашого Театру?
— Початки Львівського Оперного Театру рівночасні з початками нашої нової дійсности. Кожний хотів тоді бути на свойому місці. Працівники театру при допомозі тодішньої Управи міста взялись за організацією Театру. І ось проминуло кілька місяців, а вже здобув він чималі успіхи.
— Яка була перша вистава?
— Першим ішов наш старовинний "Запорожець за Дунаєм". Це, було це 19-го липня минулого року. Ставив цю виставу відомий наш театральний діяч і сеніор наших акторів Йосиф Стадник. А дотепер ця вистава йшла на нашій сцені вже. 14 разів, осягаючи за кожним разом щораз новий успіх.
— Котра з вистав мала найбільший успіх?
— Якщо взяти під увагу чисельний облік, то найбільше разів виставили ми "Циганського барона", бо аж 19 разів. І справді ця завжди жива оперета в постанові Й. Стадника мала та й ще має великий успіх у нашої та німецької публики. Не менший успіх мала вистава народної драми "Ой, не ходи, Грицю" в постанові Й. Стадника, що йшла дотепер 15 разів, "Мадам Батерфляй" у постанові В. Блавацького, що йшла 14 разів, і "Жайворонок" у постанові П. Сороки, що йшов 13 разів. Із інших вистав "Маруся Богуславка" в постанові В. Блавацького йшла 14 разів, "Батурин" у тій самій постанові — 13 разів, "Скупар" — 11 разів і т. д. Окремо взяти треба актуальну протибольшевицьку п'єсу українського київського письменника К. Гупала п. н. "Тріюмф прокурора Дальського" — в постанові В. Блавацького, що виставлялась на нашій сцені вже 15 разів, а передбачені є ще її нові вистави. Великим успіхом у глядачів тішаться дві нові вистави, що, за словами критики, є найкращими досягненнями нашого Театру: це опера "Кармен" у постанові В. Блавацького та балет "Пер Гінт" у постанові Е. Вігілева. Обі ці вистави ввійшли найпізніше в наш репертуар і тому чисельне зіставлення не може вірно схарактеризувати їх успіху.
— Ви згадували, пане докторе, про 4 театри. Котрий із них найдіяльніший?
— Це теж не проста справа. Підготова опери, чи балету вимагає більше часу, як підготова драми чи комедії. Тому й драматичний репертуар можна частіше змінювати. А в нашому репертуарі 7 драм, 3 комедії, 4 опери, 2 оперетки та 2 балети. Те саме можна сказати про акторів. Усі вони мистці у своїй ділянці, і Театр справді гордиться ними. Возьмім оперу: Л. Черних у прекрасній креації Кармени, чи Б. Поспієва як Батерфляй, чи І. Туркевич-Мартинцева, чи любимець нашої публики д-р В. Тисяк, чи І. Романовський, чи новий здобуток нашої сцени Л. Рейнарович — всі вони репрезентують високе мистецтво. Те саме в балеті. Такі імена, як В. Переяславець і О. Ярославців, мають свою вимову. А. К. Ошхамп, чи Р. Геринович, або Сугробкіна, чи І. Соколовська та Д. Нижанківська — це теж не мала причина успіхів наших балетних вистав.
— Це в більшості нові прізвища!
— І. Рубчак і Й. Стадник — це сеніори нашого Драматичного Театру. Тут ще й такі прізвища, як Л. Кривіцька, В. Блавацький, А. Совачева, Н. Лужницька, В. Левицька, А. Степова, Б. Паздрій, Ст. Крижанівський, В. Королик, І. Гірняк. Ростуть теж нові таланти, як С. Шашарівська, Б. Дичківна та інші. Окремо згадати треба оперету, в якій безперечно веде перед Ст. Стадниківна та побіч неї такі імена, як О. Кальченко, Бенцалева, Копистинська, П. Сорока, Е. Курило, Б. Левицький, В. Шашарівський... У театрі ок. 400 працівників. Ніяк про всіх говорити. Згадаю ще коротко про керівництво, що по його боці головна заслуга успіху вистав. Тут на першому плані мистецький керівник Театру В. Блавацький, що, так сказати б, надає тон Театрові і є справді його душею. Велику працю виконує музичний керівник Театру Л. Туркевич. Його заслугою існування симфонічної оркестри, про яку вже давно думали наші музичні кола. Балет має теж видатного спеціяліста — балетмайстра Е. Вігілева, що є автором обох наших балетних вистав і всіх балетних вставок в інших виставах. М. Радиш, що, вправда, не появляється ніколи на сцені, та якого прекрасні та завжди свіжі й оригінальні декорації раз-по-разу подновлямо, теж наша гордість. — Але маю ще для вас новину...
Наш Театр заангажував визначного харківського режисера, колишнього режисера світової слави Українського Театру "Березіль" за дирекції геніяльного Леся Курбаса, п. Й. Гірняка. Режисер Гірняк приступив уже до праці, та вже незабаром побачимо на львівській сцені комедію П. Куліша п. н. "Мина Мазайло" в його постанові. Крім цього до кінця сезону, що минає 30-го червня, поставить наш Театр оперетку Легара "Циганське кохання", оперу Пуччінія "Тоска" та ще одну балетну виставу, можливо, що Лисенкову.
— Скільки лиш концертів відбулось за цей час, а в усіх брали участь члени Театру!
— І концерти теж не вичерпують усієї нашої діяльности! Наш Театр недавно їздив до Станиславова з виставою "Тріюмфу прокурора Дальського" та здобув там повний успіх. Виїздитиме він теж і в майбутньому. Уривки з нашої ювілейної вистави народної драми п. н. "Ніч під Івана Купала" зфільмовано. Незабаром матимемо теж можливість відкрити балетну та драматичну школу, щоб підготовити нових кваліфікованих акторів і танцюристів. Взагалі Львівський Оперний Театр — це організація, що під кермою досвідченого директора А. Петренка прямує до щораз більшої висоти. Прапором цієї організації — розвій театрального мистецтва. І цьому прапорові всі ми непохитно вірні.
