Брюсель, у квітні 1942.
В колоніальному розділі Европи ця війна приносить зміни, які залишаться в історії нашого континенту подіями першорядної ваги, подіями, від яких залежить господарське та політичне майбутнє не тільки тої чи іншої европейської країни, але й цілої Европи.
Прим. втрата Голяндських Індій. Це не тільки національна катастрофа для Голяндії. Також Европа користала протягом цілих століть із казкових багацтв цього раю на землі.
Територіяльно Голяндські Індії шістдесять разів більші від їх дотеперішнього материка. Вони зі своїми тридцятьма тисячами островів обіймають десяти міліонів квадратних кілометрів і приносили 17% світової продукції чаю, 33% — ґуми, 12% — цукру, 46% — пальмової оливи, 25% — конопель, 90% — хініни, 85% — перцю, крім цього — тютюн, дерево, вуголь, каву, золото, діяманти, цинк (друге місце в світі), нафту (перше місце у цілій східній Азії) та інш. З голяндської преси довідуємося, що на чотири міліярди гульденів, інвестованих Голяндією у її колоніях (23% цілого національного майна Голяндії), кругло 80 міліонів ґульденів плило до материка у формі відсотків і дивіденд. Разом із 320 міліонами ґульденів платень, рент і доходів з плавби та торговлі, давало це річно величезну суму, бо чотириста міліонів ґульденів приходу.
Ці дані дають найкраще поняття про розміри тієї економічної втрати, яку потерпіла Голяндія, а разом з нею й Европа. Та завинив тут голяндський уряд. Так принайменше виглядає в обєктивному світлі дипломатичних дат і фактів ціла справа. У травні 1940 року японський уряд звернувся був до правління Голяндських Індій із нотою, в якій ґарантовано суверенність Голяндський Індій із нотою, в якій ґарантовано суверенність Голяндський Індій під умовою невтральности. Аж до 12 січня ц. р. Японія повторювала ці пропозиції у різних дипломатичних формах, але безуспішно, таксамо, як безуспішно японська торговельна місія оббивала пороги уряду Голяндських Індій протягом місяців.
Чи голяндський еміґраційний уряд, що поносить вину за цю трагічну втрату, був виразником волі і бажань материка — можна сумніватися. Бо відомо, що обурення на королеву і тих міністрів, які залишили з нею край, помітне. Таксамо дворічну політику еміґраційного уряду завзято критикувала голяндська преса.
І так "Альгемен Гандельсбляд" домагається національного суду над спричинниками катастрофи. Загальний тон інших часописів є більш тверезий та опанований. "Нюве Ротердамсхе Курант" вважає, що найбільшим нещастям Голяндії є не матеріяльна втрата, але втрата історичних завдань, опертих на колоніяльному посіданні. "Гет фадерлянд" підчеркує, що втрата Інзулінди ставить перед Голяндією нові історичні завдання і потребу найти собі нову ролю на европейському континенті. "Бідні і з усього ограблені стоїмо сьогодні перед Европою" — кличе провідник голяндської націонал-партії Мюстерт.
І насправді великий біль відчувають голяндці по втраченім раю. І то тим більший, що він не втишний, бо не має нічого такого чим би його заспокоїти.
Ж. Процишин.
