Відень 5, цвітня 1917.
"Slavische Korrespondenz" містить отсей комунїкат У. П. Р.:
На засїданю "Української Парляментарної Репрезентації", яке відбуло ся д. 3. м. під проводом голови Романчука, ухвалено одноголосно отсї рішеня:
1. У. П. Р. заявляєть ся за безпроволочним скликанєм парляменту, при чім висловлює погляд, що безконечними переговорами, веденими правительством з двома парляментарними ґрупами про так звані передумови скликанє парляменту, яких переведенє протиконституційним шляхом викликало би в державі найбільше замішанє, замикаєть ся людности дорогу до приверненя парляментаризму і упорядкованих конституційних відносин на очевидну шкоду для держави і для населеня.
У. П. Р. рішає дальше поробити заходи, щоби безпроволочно після скликаня палати послів вибрано конституційну комісію і поручено їй ревізію теперішної конституції та виробленє нової на правдиво демократичних основах, яка признаєть поодиноким австрійським народам право до самоозначеня і самоуправи.
2. У. П. Р. піднімає різкий протест проти евентуального відокремленя Галичини і проти того, щоби відданя галицьких Українцїв їx найнебезпечнїйшим національним ворогам, і домагаєть ся для української людности тої самої державної безпосередности, якою користують ся инші народи держави.
Своє становище до подїй в Росії, які безпосередно дотикають інтересів переважної части українського народу, очеркає У. П. Р. отсею резолюцією:
У. П. Р. в Австрії з щирою радістю слїдить за переворотом, який відбуваєть ся в Росії та особливо висказує своє вдоволенє з того приводу, що учасниками революції були побіч инших народів колишної царської імперії також Українцї.
У. П. Р. добачує в проголошеню нового ладу в Росії на основі пошанованя прав людини, загальної рівности і свободи одиницї і цїлих народів у вільнім союзї — здїйсненє тих ідеалів, за які заступали ся безупинно від половини минулого столїтя найвизначнїйші Українцї Росії від незабутного Тараса Шевченка, до Драгоманова і инших їx наслїдників та за яких здїйсненє безлїч Українцїв в казаматах царської Росії або на засланю поклали своє житє.
У. П. Р. сподїєть ся по новім ладї Росії, що російська Україна, якій перяславським договором запоручено повну державну автономію вкінци після найтяжшого гнету і насильств, що тривали столїтями, осягне таку національну свободу, яка дозволить українському народови як самостійному національно-полїтичному орґанїзмови в новім союзї держав розвинути свою національну культуру.
У. П. Р. бажає тому щиро, щоби нова Росія, зроджена народним визволенєм, вдержала у себе добуті народні права і вольности, щоби пособила розвиткови полїтичної свободи в Европі та в інтересї демократії спричинила як найшвидше покінченє світової війни.
