Українське громадянство прощає Великого Письменника

Ще одна дорога нам могила виросла на Личаківському цвинтарі. Побіч могили Великого Каменяра та Пробудника Галицької Землі, Маркіяна Шашкевича — могила Великого Мрійника, Василя Пачовського. З великим, щирим жалем прийшлось українському громадянству відвести на вічний відпочинок цього поета й письменника, драматурга й ученого, публіциста й передусім визначного громадянина. Таких громадян-оптимістів наш народ так потребує ще й у сьогоднішній час! Тому кожну втрату відчуває воно з таким жалем і болем.
Похорон почався панахидою, що її відправив Преосвященний Йосиф в асисті ОО. каноніків Дзеровича, Куницького, д-ра Лаби, Горчинського, Лициняка, Сімовича та ОО. Василева, Назарка, Луканя і інших. Співав хор "Сурма" під управою дир. Плешкевича. — Тлінні останки Покійного винесли під звуки жалібних пісень до похоронного возу письменники: Лужницький, Нижанківський, Головко, Мартинець, Цурковський і Шаян. Похоронний похід вів прапор "Просвіти", за ним хор "Сурма", та понад двадцять священиків із єпископом д-ром Йосифом Сліпим у проводі.
Похоронний віз, прибраний дванадцятьма чудовими вінками, що на їхніх лентах у національних барвах були, між іншим, такі написи: "Письменникові-Державникові — Спілка Українських Письменників", "Великому Поетові — Український Центральний Комітет", "Мистцеві слова — Управа м. Львова", "Великому Драматургові — Спілка Українських Акторів", "Великому Письменникові-Драматургові — Оперний Театр", "Мистцеві Слова — Спілка Українських Музик" та, чи не найдорожчий, "Дорогому мужові та батькові — жінка, діти та внуки". Крім цього, звернули на себе увагу вінки від брата, братанків та письменників — звеличників Покійного Я. Цурковського та В. Шаяна. За домовиною у глибокому смутку ішла рідня Покійного, а з нею друг і товариш Покійного поет Петро Карманський. За ними представники Українського Центрального Комітету з д-ром Костем Паньківським у проводі, члени Загально-громадського похоронного Комітету з посадником міста д-ром Ст. Біляком у проводі, представники мистецьких Спілок і наукових кол, з академіками Щуратом і Возняком, представники Української Поліції з сотниками Огоновським і Продиусом, представники різних установ і кілька тисяч громадянства. Звертав на себе увагу великий порядок, що його самочинно організували та перестерігали самі учасники похоронів. Під сумний гомін дзвонів і жалібний спів хористів винесли письменники домовину Покійного над нову розкопану могилу. Як сумно лунає Воскресна Пісня над цвинтарем! В імені Українського Центрального Комітету, товаришів-письменників і всього громадянства попрощав Покійного проф. Василь Сімович. Проаналізувавши творчість Визначного Поета та звернувши спеціяльну увагу на публіцистичну діяльність Покійного, підкреслив промовець передусім його оптимізм, віру у майбутнє. Мрійника, непоправного мрійника втратили ми в особі Василя Пачовського, що зумів защепити віру у світле майбутнє нашого народу! Вічно молодий і повний надій увійшов він до історії.
Якби на підтвердження цієї живучости та повнонадійного оптимізму хор співає зворушливу пісню про Морозенка. Цієї живучости та віри шукатимемо завжди в багатій і різноманітній творчості Поета.
(от).

09.04.1942

До теми