умістив "Душпастирь" в н-рі 5-ім з 15. марта А. Т. симпатичну статейку, в котрій звертає увагу Всч. духовеньства на се товариство.
Автор згадавши на початку статейки, що концесію на товариство "Днїстер" удало ся Русинам дістати по довгих заходах та що се товариство з-разу буде приймати обезпеченя лиш від огню, a з часом може розширити свою дїяльність також на инші дїла асекураційні, на житє і градобите, — так дальше пише:
"Товариство Днїстер увійде в житє, коли призбирає ся основний фонд 50.000 зр. за зложенєм 500 удїлів по 100 зр., на котрі видані будуть удїлові листи. Сі удїли зістають власностію тих, що их зложать, будуть процентувати ся і поволи амортизувати ся. Властителї удїлових листів суть заразом властителями цїлого товариства і вибирають з-посеред себе раду завідуючу, котра завідувати буде справами товариства. Однакож властителї удїлів не приймають на себе жадних більше зобовязань. Удїли становлять фонд ґарантійний доти, доки на их місце не узбираєсь фонд резервовий. Однакож той фонд основний мусить зложитись до кінця червня с. р., бо инакше концесія гасне. Узбиранєм основного капіталу займає ся комітет основателїв, в котрий входять пп.: совітник апеляційний Теофіль Бережницкій яко предсїдатель, член видїлу краєвого д-р Дамян Савчак яко заступник предсїдателя, проф. ґімназії Алексїй Тороньскій, архітект Василь Нагірний і адвокат д-р Стефан Федак яко члени.
"Не прийшлось би тяжко зібрати потрібний капітал, єсли би комітет схотїв пошукати у Поляків, Жидів або у різних банків, однакож тогди затратило би товариство характер рускій, бо оно було би власностію тих, що зложать капітал. Коли се товариство має мати характер рускій, то Русини мусять зложити удїли. Русини приняли вість о удїленю концесії з радостію, однакож коли ходить о зложенє удїлів, то де-хто, зражений деякими економічними неудачами серед нас, не довіряє і боїть ся одвічальности за можливі страти. Але-ж одна або друга неудача не може нас вже на віки засудити, щоби ми вже нїколи жадного економічного дїла не піднимали. По друге — зовсїм що иншого єсть банк, а що иншого асекураційне товариство. Банки упадають часто по різних містах, а асекураційні товариства розвивають ся красно. А коли ще настане примусова асекурація селяньских загород, то отворить ся широке поле дїяльности для Днїстра. По трете — як уже висше сказано: властителї удїлів не приймають на себе жадної більше одвічальности за товариство.
"Днїстер основує ся на тих самих засадах, що і Краківске товариство убезпечень, т. є. на взаїмности обезпечених, так, то страти і зиски межи них роздїлюють ся. Видимо, як красно розвинуло ся товариство краківске, тож надїяти ся, що і Днїстер буде мати будучність і хоть-би не так світлу як Краківске, то все таки не згіршу, і може дати многим людям побічний зapoбок а навіть і удержанє. На кождий спосіб була би сумна річ, коли-б помимо одержаня концесії, не прийшло до завязаня товариства."
Oтce статейка А. Т-ого в "Душпастири" і ми на розумні виводи єї вповнї годимо ся. Справдї, сумна би була річ, коли-б Русини не зложили 50.000 зр. на основний фонд Днїстра, — се був би для них просто сором! Не такі ті Русини вже бідні, щоби парох рускій та урядник-Русин чи професор, почавши від ІХ-ої ранґи, не міг зложити бодай 100 зр. на удїл! Коли-ж нинї може бути навіть згадка о тім, що Днїстер мусїв би шукати капіталу 50000 зр. у Поляків, Жидів чи у чужих банків, або [мимо одержаня концесії] не завязатись, то знов виходить на яву байдужність руска, засада "все бери, тілько мене лиши". Показує ся, що загал интеліґенції рускої знає кричати та бундючитись, але як прийде до дїла, єго нема. Основний фонд Днїстра мусить бути зібраний до кінця червня с. р. — нинї-ж стоїмо вже в третинї цвітня. Тож відзиваємось до всїх Русинів, котрі мають спроможність взяти бодай один удїл на 100 зр. а доси ще не взяли, нехай чим скорше скидають з себе дотеперішну шкаралупу проклятої байдужности рускої! Справдї прикро, що навіть в так й нетяжкій справі — а треба у нас тілько принуки!
