Охорона здоров'я українського населення

Львів, 21 березня.
Справа охорони здоров'я українського населення у Галичині під сучасну пору великої ваги. А розглядати її можна з усяких сторін.
Сьогодні хочемо її насвітлити під кутом лікарської допомоги лікарями-українцями. Кожному відомо, що на полі охорони здоров'я в Галичині до вибуху війни були великі занедбання. Усі західно-европейські народи, особливо німецький, в останніх десятиліттях ставилися до цієї справи дуже поважно, прелімінували великі грошеві суми на розбудову мережі лікувальних і профілактичних установ та старалися допомагати всякого роду гігієнічним товариствам у їхній суспільно-громадській роботі для поправи здоровного стану свого народу.
В Галичині під тим оглядом мало змінилося. Кількість шпиталів, що залишились у спадщині після Австрії, майже не зросла. Побудовано за два десятиліття ледве декілька санаторій і осередків здоров'я. Це безперечно для здоровної акції населення, особливо українського, якщо взяти під увагу добре нам відому у них роботу, було ніщо.
А тимчасом світова війна, довгий час економічної крізи та всякого роду стихійні нещастя в таких умовинах ще більше погіршили здоровний стан українських мас. Зросла захворувальність на туберкульозу й інфекційні хвороби, зросла смертність немовлят. А коли ще взяти під увагу відносно малий природний приріст нашого населення, то вигляди здоров'я нашого народу в майбутності є дуже лихі.
Ще гірше стояла справа приросту українських лікарів. Мала кількість нашої студіюючої молоді на медичному факультеті у Львові довела до такого стану, що в цілій Галичині перед війною було заледве около 300 лікарів-українців. Деякі повіти мали ледве одного лікаря-українця, а деякі жодного. Особливо боляче відчувалась у нас недостача більших спеціялістів, які не маючи своїх власних, більших шпиталів чи клінік — на мали змоги підвищувати своїх кваліфікацій та рости. Бо дістатись хочби охотником на практику до клінік було неможливо.
Великі теж спустошення серед нашої інтелігенції, зокрема лікарів, зробило большевицьке панування. З деяких міст вони забрали або знищили кількох лікарів. В цей спосіб повстали нові браки, які в скорому часі мусимо заповнити. Це все некорисно відбилось на організації охорони здоров'я та несенні допомоги нашим хворим.
Тепер умовини змінились. Німецька влада встановила вже порядок, звернула пильну увагу на санітарно-гігієнічний стан нашого населення та поробила потрібні оздоровчі заходи. До виконання дальших планів потрібні нові, добре кваліфіковані лікарі.
Завдяки переможному походові Німецької Армії й упорядкуванню відносин в Галичині німецькою владою, умовини для вишколу лікарів є дуже сприятливі. В останньому часі оголошено в часописях вписи на Медичний і Фармацевтичний Інститути у Львові. Студії у цих інститутах мають для нас особливе значення. Саме прийшов час, щоб виповнити ці недостачі лікарських і аптекарських кадрів, яких брак так відчуваємо.
Є у нас багато молоді, що покінчила середньошкільну освіту. Треба їй призадуматись, чи не вибрати цього трудного, а рівночасно почесного звання лікаря. Але до вибору треба підходити з певною застановою. Лікарський фах вимагає від студента й лікаря багато праці, нераз трудної, але якої гарної і вдячної рівночасно; вимагає бистрої орієнтації, критичного ставлення до кожної проблеми та великої душі й посвяти для добра людини й загалу. Добрий лікар — це не лише добрий фахівець у своїй спеціяльності, це рівночасно добрий громадянин, великий суспільник, який часто безкорисно віддає своє знання і сили для справи народного здоров'я. Частина з майбутніх лікарів, що в собі відчувають більші здібності до наукового розв'язування проблем медицини, стануть в будуччині лікарями-науковцями.
Під сучасну пору нікому не вільно відтягатись від праці — не знати якої трудної, коли вона несе користь народові. Народ таких працівників жде.
Хто хоче стати до праці на найкращій ланці народного життя, себто на ланці народного здоров'я, в також ті, які вже почали медичні студії, а не покінчили, повинні негайно і вчасно зложити подання до Медичного і Фармацевтичного Інститутів у Львові. Особливо мужчини.
Провідні українські кола як центральні, так й окружні певно завчасу подбають про створення у Львові умовин для спокійної й творчої праці медичної молоді.
Д-р Роман Осінчук.

21.03.1942

До теми