Львів, 20 березня.
Увесь купецький стан у Галичині переживає стабілізацію купецького життя. Можна б сказати, що вона є у своїй вступній стадії. Справдішня стабілізація зачнеться щойно після реприватизації торговельних підприємств.
У загальному треба сказати, що переведення реприватизації, і то не лише в області торгівлі, але теж і промислу, ремесла і т. п., відкриє нову сторінку в господарському житті Галичини. Сьогодні ще важко сказати, в яких розмірах та реприватизація буде переведена, зате нема сумніву, що вона буде переведена, й тоді купецька справа дістане окреслений напрямок свойого розвитку.
Річ у тому, що в цей переломовий час вирішатись буде доля купецтва на довший час. Саме тепер вирішиться, хто буде творити купецький стан Львова й Галичини, хто буде змушений кадри купецтва залишити, а хто в купецтві залишиться дальше та буде творити його ядро. А це для українського купецтва є небуденного значення! Воно заторкує безпосередньо справи буття, справи існування кожного українського купця.
Беручи загально-громадянський підхід до тієї справи, не вагаємося сказати, що це теж справа цілого українського громадянства в Галичині. То ж не диво, що Український Центральний Комітет і його клітини в краю: Окружні й Повітові Комітети прив'язують до тих справ стільки ваги. Ця обставина повинна витворити дуже тісний зв'язок між купцями й Комітетами. Українські купці мусять тому приняти засаду, що всяка поведінка у важних справах "на власну руку", не засягнувши думки відповідних чинників Комітету, або не порозумівшися з ним, навіть тоді, коли в поодиноких випадках доведе до успіху, а основі шкодить інтересам українського купецького стану як цілости. З другого боку моральним обов'язком, а навіть особистим матеріяльним інтересом кожного купця є, згуртуватися організаційно при Комітетах в Трудових Об'єднаннях Купців і свої найважніші справи вирішувати спільно. Це, напевно, не пошкодить нікотрому купцеві зокрема, а принесе неодному користь і хосен цілості українського купецького стану.
Коли ми вже при купецьких справах, то не від речі буде згадати той двадцятилітній період, в якім українське купецтво Галичини переживало свою молодість. Неодні тоді задуми й плани перекреслювала польська адміністрація й неодин порив розгорнути організацію купецьких підприємств здержував брак потрібних капіталів. Та все ж таки розвиток українського купецтва поступав безнастанно вперед, поборюючи зручно всякі перешкоди. І хоч у цілій Галичині наш купецький стан посідання у відношенні до жидів таки все ще був у меншості, проте в деяких містах ми вже мали більшість.
Край тому здоровому розвиткові положила німецько-польська війна й окупація Галичини совєтськими військами. Нова господарська політика большевиків допровадила сперту на засадах приватної власности господарку Галичини до фатальних наслідків. Це в першу чергу відчув купецький стан, бо торгівля була, мабуть, першою з усіх ділянок господарського життя, яка підпала в цілому т. зв. націоналізації. З тією хвилиною купець перестав господарювати у своїм підприємстві, а перемінився у робітника в державному торговельному підприємстві. Вся його приватна творча ініціятива була загамована, все його особисте заінтересування в доброму просперуванні й розвитку підприємства було зломане. Практично це означало цілковиту ліквідацію купецтва.
Тепер ситуація у купецтві основно змінилася. Правда, воєнні обставини не дозволяють залишити купцеві зовсім вільної руки, джерела закупу поодиноких товарів є дуже скупі й взагалі обставини на купецькому ринку дуже різняться від обставин у мирних часах. Все ж таки німецька влада станула в основі на засаді приватної власности, а це дозволить купцеві знову взяти в руки своє підприємство й ним керувати. В міру того, як воєнна господарка прибиратиме щораз більш стабільні форми, умови життя торговельних підприємств постійно кращатимуть.
Незабаром сам особистий матеріяльний інтерес кожного купця зокрема переконає його про потребу організації купецького стану. Хай же ж купці не чекають на той момент! Хай вони вже тепер гуртуються в Трудових Об'єднаннях Купців при Комітетах і хай спільно призадумуються над пекучими справами купецького стану.
