◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Петербурзькі розрухи.
Анґлїйська часопись "Times" доносить з Петербурга: В недїлю пополуднї були великі заворушення на вулицях. Кінні патрулї перетягали містом у всїх напрямах. Товпа радісно витала військо, а салдати товпу. Цїла справа не виглядала-б так небезпечно, колиб люде не вистоювали годинами перед крамницями з хлїбом. Через присутність тисячок тих, що вичікували, прибрали демонстрації поважний вигляд. Крамницї в крайнїх дїльницях і в фабричних дїльницях поважно ушкоджено. З Москви нема вісток: але там кріза засобів поживи поважнїйша нїж у Петербурзї.
Як доносить стокгольмський кореспондент берлінської "Vossische Zeitung", виносить число убитих і ранених у часї петербурзьких голодових револьт 300 до 400. Кріваві подїї, що відбули ся, від останнього понедїлка до середи, не стоять, як кажуть, щодо своїх страхіть позаду революційних днїв 1905 р. Замітне те, що в часї дводневної голодової револьти чули ся з багатотисячної товпи голоси за миром бодай так само часто, як за хлїбом. Петербурзькі полїтичні круги побоюють ся, що петербурзька револьта се тільки незначна пригривка до далеко поважнїйших неспокоїв і що вона поширить ся на провінцію, яка неменше голодує.
Приказ петербурзького команданта стріляти.
Командант петербурзьких військ, ґенерал Кавалов, видав оповіщеннє: "Наслїдком неспокоїв і насильств в останнїх днях і наслїдком того, що були спроба нападів на вояків і полїцію та що, не зважаючи на заборону, відбули ся збори на вулицях, робить ся уважним населенно на те, що війська мають приказ зробити ужиток з оружя і не злякати ся жадної міри, щоб удержати порядок у столицї." Часописи не виходять. Вуличний рух застановлений.
Кавалов з диктаторськими повновластями.
З Копенгаґи доносять: "Новое Время", яке пізною годиною сконфісковано, повідомляє, що мілїтарний командант Петербурга, ґенерал Кавалов, одержав диктаторські повновласти. Йому підчинено петербурзьку полїцію і він має право зараз адмінїстративним шляхом видалити кожду особу, що ставить опір його розпорядкам. За свої поступки він відповідальний перед мінїстром внутрішнїх справ. Не зважаючи на те, що правительство видало репресійні розпорядки, поширюють у всіх фабриках особи, що фалшиво подають себе за депутатів до Думи, поклики проти правительства з зазивами до робітників демонструвати за миром. У фабрицї Лєснера зявили ся аґітатори й порадили робітникам занехати працю у воєннопромислових підприємствах, щоб російське правительство не було в силї далї вести війну, яка пхнула цїлу Росію в нужду. Не зважаючи на заборону, сподївають ся дальших демонстрацій зорґанїзованих робітників.
Замкненнє вищих наукових заведень у Петербурзї.
З Стокгольму доносять: На приказ військових властей замкнено вищі наукові заведення в Петербурзї за революційні затії. Заклики на рогах вулиць упоминають населеннє видержати.
Дума перед розвязаннєм.
"Утро Россіи" доносить, що російське правительство носить ся з думкою розвязати Думу задля її ворожого становища, включити опозиційних членів Думи до армії і вислати на фронт. Сим робом хоче російське правительство зробити опозицію нешкідливою.
Відроченнє Державної Думи й Державної Ради.
Петербурзьке аґентство доносить: Два царські укази відрочують засїдання Державної Думи й Державної Ради з 11 марта до квітня 1917 р. або пізнїйшого часу, відповідно до того, чи зайдуть які незвичайні обставини.
Національний поділ Бельґії. З хвилею зайняття Бельґії Нїмцями одна часть Флямандцїв — "активісти" (в протиставленню до "пасивістів", що на час війни занехали боротьбу з Вальонами), яка знайшла прихильність у нїмецької окупаційної управи, зачала здїйснювати при її помочи свою програму. Отже засновано флямандські учительські семинарії в Брукселї, утворено окремий флямандський віддїл у мінїстерстві шкільництва, унїверситет у Ґентї перемінено на флямандський і т. д. Дня 4 лютого зїхали ся активісти на конґрес у Брукселї й вибрали "Раду Фляндрії", що має вести дальшу акцію. У своїй відозві до Флямандцїв домагаєть ся "Рада" національного подїлу Бельґії. Окрема депутація предложила се домаганнє дня 3 марта канцлєрови Нїмеччини, що прийняв депутацію дуже прихильно та сказав між иншим ось що: "Цїсарь, якого повідомив я про ваше бажаннє навязати зносини з правительством Нїмеччини, перейнятий гарячим спочуттєм для долї флямандського народу, обявив свою волю сповнити ваші управлені бажання, наскільки, на се позволяє воєнний стан. У виконанню приказу Його Цїс. Величности можу зложити отсю заяву: Ґенерал-ґубернатор Бельґії обміркував і розпочав підготовні кроки, щоб запевнити флямандському народови можливість свобідного культурного й економічного розвитку й утворити підставу тої самостійности, яку бажає осягнути та якої не здобуде власними силами. Отже я є в повній згодї з ґенерал-ґубернатором, запевняючи вас, що наша полїтика, яка зовсїм відповідає основам міжнароднього права, буде дальше ведена й буде переведений адмінїстраційний подїл краю, що було бажаннєм обох його частей. Язикова границя мусить стати в як найкоротшім часї границею двох адмінїстраційних областей, що зостають ся під правлїннєм ґенерал-ґубернатора. Спільній працї нїмецьких властей і флямандського народу удасть ся осягнути сю цїль. Нїмецька держава зробить усе в часї мирових переговорів і по заключенню мира, щоб підперти й забезпечити вільний розвиток флямандського племени. Завезїть сї запевнення до вашої гарної вітчини і скажіть синам матери Фляндрії, що ми, Нїмцї, рішили зробити все, що до нас належить, аби з воєнної бурі Фляндрія перейшла до нового розцвіту".