Львів, 18 березня.
Молодь — власність нації; це чинник, що має у майбутньому чином і жертвою творити розумну, тверду і здорову історію. Молодь — майбутня рука і мозок нації, що, виконуючи совісно, розумно та з самопосвятою працю на тій стійці, на якій поставила її потреба, відповідно до їхньої дійсної вартості, будує силу рідного народу.
Зрівноважене і розумне виховання молодого покоління, здібного виконати всі обовязки народу — це самі завдання сучасної школи. Щоб могти виконати це найперше і найважніше завдання, мусить заіснувати між школою і батьківським домом повна співпраця виховних методів. У школі — товариші, рівнання різниць походження, наставлення на громадське і товариське співжиття, загально виховні напрямні, які кермують ладом та карністю всього шкільного життя. Дома — увага батьків чи найближчих членів народу, скупчена через приблизно 18 годин на одного або кількох вихованців; і тому виховна праця у батьківському домі повинна бути основніша і глибша. Співпраця між школою й сім'єю повинна базуватися у першу чергу на належному ставленні взаємного авторитету цих двох найважніших виховних вогнищ. Школа не сміє у ніякій формі підважувати поваги батьківського дому; теж і цей дім не повинен якоюсь нерозумною критикою шкільного навчання і виховання, всякими легковажними розмовами з молоддю понижувати а може й зовсім руйнувати, авторитет школи та її виховних зусиль. Батьки мусять згармонізувати сімейне виховання дітей з напрямом шкільного виховання. Оба чинники повинні стати на одному певному, твердому виховному шляху, що його визначує потреба і добро нації.
Точність, обов'язковість, совісність у праці, здорове розуміння власної відповідальности, пошанування чужої власности, жертвенність та охота до посвяти — це станові і громадянські чесноти, які повинні вкорінитися глибоко в душі юнака і юначки та зробити з нього характерного, твердого в постанові і ділах громадянина. Шкільна карність і научні вимоги школи містять у собі всі ті виховні моменти, що мають вкорінити вище згадані чесноти. Цю виховну акцію мусить продовжувати батьківський дім у позашкільному часі. Коли не буде з боку домашньої опіки розумного, послідовного кермування цією виховною акцією — тоді всі зусилля школи залишуться безуспішні.
Школа і батьківський дім спільним зусиллям мусять виховати зрівноважене, розумне, національно-свідоме, жертвенне українське покоління; у праці мають гартувати молодого духа до майбутніх завдань. Школа і батьківський дім мусять охопити дітей своїм цілим, переможним впливом. На цій площині повинні єднатися всі зусилля батьків, учителів і взагалі усіх виховних чинників, які вірять у майбутнє нації. Ці спільні зусилля повинні проявитися на шкільних батьківських зборах, що їх повинна влаштовувати школа якнайчастіше, на різних сходинах, організованих управами шкіл, на яких намічували б учителі і батьки спільний шлях виховної поведінки, врешті на індивідуальних конференціях поодиноких батьків і учителів, на яких обговорювали б вони найдоцільніші методи, що їх слід пристосовувати в особливих випадках виховного процесу. Та найперше мусять батьківський дім і школа ізолювати дитину від вулиці, охоронити її перед чужими деморалізуючими впливами, огорнути її теплом сім'ї та стати її щирим опікуном і другом.
