Прага, в мартї 1917.
Дня 28. лютого с. р. зібрав ся комітет на головне засїданє в новому помешканю української бурси. Гофрат д-р Пулюй поздоровив членів, дякуючи всїм паням і панам, що трудили ся і нагоди перепровадженя і нового уладженя бурси, і подав до відома причини, які примусили управляючу раду винаймити нове приміщенє для неї.
Отворивши головне засїданє зазначив Вп. голова комітету, що цїль того засїданя є, здати справу за дотеперішну дїяльність комітету, не тільки самим собі, але й тим вп. землякам-патріотам, що так щиро допомогли комітетови грішми в початому дїлї. Дорогий сей гріш, який городні земляки наші жертвували, дехто з них, як певно знаю — сказав речник — навіть від уст собі віднїмаючи. А жертвували вони в тій надїї, що ми того гроша не змарнуємо, а як найкрасше на користь поневоленого свого народа зужиткуємо.
Перше нїм будуть прочитані звіти про дїяльність комітету і про стан каси, прочитав п. інспектор Романовський, на закінченє дотеперішноі дїяльности, звіт стипендійної комісії.
Після того звіту утворено дотепер дві стипендії по 500 К. для слухачів унїверситету і технїки і три стипендії по 250 К. для учениць і учеників учительських семинарій.
На стипендії для слухачів висших шкіл не зголосив ся нї один кандидат, а головною причиною того є обставина, що академічна молодїж наша не тільки в рядах реґулярного війська, але й добровільно в рядах укр. Сїчових Стрільцїв в обороні свого краю і держави на полї битв лицарське дїло робить. На стипендії по 250 К зголосило ся шість кандидаток і три кандидати.
На одноголосне внесенє стип. комісії ухвалив комітет дати стипендії по 250 К. Корнелїї Левандовській, Аннї Явній і Ользї Кархут а кандидатцї Марії Брандель премію 150 К.
Після того ухвалив ще комітет на внесенє гофрата Пулюя оголосити конкурс на шість стипендій по 200 К. для учеників ґімназій і шкіл реальних.
Тепер прочитала панї Ріппель звіт про дїяльність комітету за час від його основаня 16. вересня 1916 до 28. лютого 1917.
Після того звіту зголосилось на візванє п. гофр. Пулюя в половинї вересня м. р. добровільно кілька пань і панів і так згуртував ся маленький комітет, що поставив собі за цїль: "нести поміч шкільній молодїжи в Празї, та опікуватись нею і дбати про все, що їй до науки треба".
Щоби осягнути тую цїль, треба було передовсїм роздобути немалі гроші, а на чужинї, та ще в такі страшні часи, се дуже тяжка річ, а декому здавалась навіть неможливою. Та за великим старанєм голови комітету сталось і таке можливим, про що з початку нїхто не думав. Гофрат Пулюй знав добре, що самими відозвами в ґазетах не богацько можна вдїяти, тому завдав він собі великої працї, і став листи писати, найперше до своїх приятелїв і знакомих Нїмцїв, а пізнїйше і до земляків в Галичинї.
Наспіли перші щедрі дари від благородних людий а добрі дїла їх самі вже говорили до серця других людий, своїх і чужих. Дари напливали що раз більше, наші надїї росли і комітет міг навіть поширити круг свого дїланя. Він дбав не тільки про шкільні потреби, про одежу і обуву для дїтий та про її харчованє, але давав запомоги для старшої молодїжи, заложив невеличку бурсу для дївчаї і хлопцїв а в кінцї утворив одинайцять стипендій для української молодїжи висших і середних шкіл.
Із звiтy панї Ріппльової годить ся ще подати до відома: Ще в осени 1916 обдаровано дїтий всїх трьох шкіл в Празї теплою одежию і обувю за круглу суму 540 К. — На сю потребу мусїв комітет витрачувати гроші, бо державна поміч не спішилась до нашої дїтвори, хоч вже зима дїтий морозила. Кромі купленої одежі подарувала панї гофратова Пулюєва на свій кошт кілька убрань, шапок, трикотів, рукавиць і пару черевиків. Панї Ріппель, Ушакевич, Щербанович і Кисилиця зготовили із закупленої матерії 11 суконок для дївчат.
У вечір св. Миколая обдїлено дїтей всїх трьох шкіл дарунками, о які подбала неструджена для українських дїтий п. Пулюєва, що при помочи пань Щербанович, Ушакевич і Ріпльової зладила над сто торбинок з гарної квітчастої матерії, які наповнила усякими дарами.
На Різдво устроїв комітет шкільній дїтворі в Нуслях ялинку, даровану з оздобами п. гофратовою, а кромі ceгo дістали дїти вечерю з трьох страв: борщу, студенцю з хлїбом і кутї. Про зготовленє вечері дбали панї Витвицька і Ушакевич.
Несподїванкою — як на воєнний час — були біленькі пахучі книшики, що спекла їх пані гофратова при помочи пань Козаківної і Рознерівної з муки, котру хоч тяжко, але таки роздобув п. гофр. Пулюй. Всїх, що трудили ся для дїтвори, обдарував п. гофрат св. Письмом, а шкільні дїти Дістали Псальми. Зараз по Різдві куплено для шкільної дїтвори в Нуслях для науки співу старий фортепян за 260 К. Фортепян остаєть ся дальше власністю комітету.
Тому, що шкільна дїтвора в теперішних дуже тяжких часах не може так відживляти ся, якби для розвитку її треба, ухвалив комітет давати дїтям щодня поливку о десятій годинї рано. Се друге, а в декотрих перше снїданє було правдивою благодатю і, як показало ся, впливало додатно на фреквенцію і вислїди науки. Роздаванє поливки начало ся 8. грудня м. р. і від того часу постійно в кождий день науки роздавано до 50 порцій.
На сю цїль виєднано заходами о. гофрата Пулюя, радника Стрийського і управителя школи Витвицького дозвіл на закупно 10-ти метричних сотнарів картофель за цїну 160 К. і 76 клг. муки за 41.70 К. Куплено також бочку капусти за 60 К. із тих засобів ладило ся на переміну поливку з картофель, муки і капусти з додатком товщу.
Після одобреня прочитаного звіту предложив п. учит. П. Самоверський просьбу, щоби комітет дозволив на свій кошт подавати щодня поливку дїтворі української школи в Бжевнові і щоб заплатив дотеперішні невеликі кошти, до котрої просьби комітет прихилив ся.
Потім прочитав п. скарбник, учитель Альбота, звіт про стан каси. Після того звіту вплинули на руки п. гофрата д-ра Пулюя перші дари 29 вересня м. Р. а від того часу до 23. сїчня 1917 виносять: складки 5.691 К. 33 сот., видатки 2.018 К. 21 сот., отже стан каси 23 сїчня 1917 р. 3.593 К. 12 сот.
До тепер напливають ще дальші дари, а цїла сума їх, числячи від вересня м. р., зійшла до 7.143 К. 70 сот.
Одна частина покладного гроша лежить в ц. к почтовій щадницї у Відни, а друга зложена, відповідно до ухвали комітету, в щадницї в Празї "Bоhmisсhe Sparkasse" на дві книжочки "Hitskomite fur die ukr. Schuljugend in Prag" і "Ukrainiscber Studienlond". Одна частина гроша, що призначена на біжучі видатки, находить ся в руках п. гофрата Пулюя. З того гроша дає він зачети скарбннкови або таким членам комітету, що займають ся закупном потрібних річий.
Книги приходів і видатків, котрі сам гофpaт Пулюй з найбільшим старанєм веде, і всї йому предложені рахунки провірені контрольною комісією, до котрої належать пп. інсп. В. Романовський і радник Ев. Стрийський. Комісія признала, що книги як і всї рахунки находить ся в порядку від вересня 1916 до 23. сїчня 1917.
Після одобреня касового звіту комітетом заявив ще гофрат Пулюй, що хоч веденє касового дїла є для него дуже великим тягарем, він в інтересї справи і дальше його провадити буде.
На тім засїданю запросив ще п. гофрат Пулюй до управляючої ради бурси панї: гофратову п. Ріппльову п. Щербанович і замкнув засїданє, подякувавши всїм, що трудились коло доброго дїла.
Ще годить ся в кінцї сповістити де що про українську бурсу в Празї. Є вона недалеко від української школи в Нуслях, на вулицї Паляцкого ч. дому 608. При входї дому виднїє таблиця з написю "Українська бурса". Завдяки трудам панї гофратової уладженє бурси дуже привітливе і дешеве. Бурса стоїть тепер під опікою управляючої ради, до котрої належать гофрат Пулюй, інсп. Романовський, пані Пулюєва, Ріпльова і Щербанович, а 2. марта зaпpoшено ще до управляючої ради п. Ірину Ясїнчук. Управителькою бурси є учителька панна Евгенїя Козаківна.
Під теперішний час великої дорожнечі та недостачі палива і поживних засобів, треба не малої відваги і енерґії, щоби у великих містах удержувати який інститут. Як недавно донесли ґазети, в Празї навіть архиепископський семинар замкнуто ізза недостачі вугля. Тож і не дивниця, що управляюча рада бурси, слухаючи ради свого голови, рішила поки то не приймати більше дїтий. Тепер є їх тільки четверо і бурса останеть ся й дальше маленькою, хиба що мінїстерство дасть субвенцію на побільшенє бурси. Тепер є удержанє бурси, по думцї гофрата Пулюя, не тільки дуже коштовне але й звязане з дуже великими турботами; та ще далеко більша буде користь для нашого народа з'ужиткувати жертвований гріш передовсїм на стипендії для здібної і пильної української молодїжи, особливо такої, що в недалекому часї скінчить свої науки.
Олена Ріппель, учителька; Володислав Романовський, інспектор.
