◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Кривда Русинів в шкільництві. На підставі фактiв пише нам один Русин: Коли якій ученик рускої або нїмецкої ґімназії переходить до якої провінціональної ґімназії, то директори не хотять такого приймати до кляси висшої, як се єму належить ся, а велять репетувати кляси, до котрої ученик цїлий рік учащав, і з котрої одержав свідоцтво з добрим поступом. Єсть се велика кривда для ученика і для єго родичів. Директори мотивують своє рішенє тим, що, кажуть, ученик переходить з иншого викладового язика і они не знають, чи він достаточно володїє язиком польским. Єсть се очевидно секатура, бо наколи ученик не буди володїти достаточно язиком польским, дістане злу ноту. Се вже интерес ученика, щоби умів добре по польски, а дирекція не може єгo не приймати до кляси, до котрої записатись має пoвне право. Краєва рада шкільна повинна в тім дїлї видати рішучо порученє дирокціям всїх ґімназій, Русини нехай такі випадки подають до публичної відомости, а покривджені в той спосіб повинні зараз вносити поданя до краєвої ради шкільної а взглядно до міністерства просвіти.
В руских кольоніях американьских — де живе звиж сто тисяч Русинів галицких і угорских — панує тепер хаос. Перша одностайна орґанізація, заведена о. Ив. Воляньским розпала ся, — первістно був лиш один рускій священик, а тепер их кільканацять і то живуть з собою в незгодї. Орґан о. Андруховича ["Руске Слово"] перестав уже виходити, о. Грушка почав був видавати свою ґазету, та на першім мабуть числї й урвала ся, — отже тепер угорскій священик Евг. Волкай орґанізує якесь "Соєдиненіе греко і греко-римско кат. Братств" під проводом John-a Smith-a в Маганой Сіті, котре набуло друкарню і має видавати ґазету п. заг. "Американскій Русскій Вѣстникъ". Як видко з відозви, оповіщаючої завязанє "Соединенія" і видавництво ґазети "Вѣстникъ" буде видаватись таким "язичієм", що собака, як би тілько понюхала, зараз би сказила ся. Так н. пр. замість: "поодинокій член товариства" — в відозві пишуть: "единокаждое удо соединенія"... Чи не могли би рускі священики-народовцї в Америцї взятись за руки і повести роботу на користь свого народу, а не позволити баламутити єго з огляду національного всяким Волкаям, Обушкевичам е tutti quanti?!
Огнї. Послїдними днями навістили огні слїдуючі місцевости: В Вовковичах коло Борщева згоріло внутрішнє урядженє церкви, між иншими цїнний образ в срібній оправі, два євангелія, оправлені в срібло, подушки, килими і т. и. Шкода виносить 5.000 зр. Заряджено слїдство, щоби викрити причину огню. — На передмістю самбірокім "Поводова", огонь знищив три загороди; шкода 2.580 зр.
Підроблені гpoшi. Від кількох днїв появили ся підроблені десятки в різних місцях Галичини. Доси виловлено два фальсифікати у Львові, 3 в Кракові, 1 в Перемишли і 1 в Сяноцї. Фальсифікати ті легко пізнати по друкованім текстї. Поліції не удало ся ще доси відкрити фальшівників.
Смерть від загару. В селї Клювинцях в повітї гусятиньскім, поклала ся вечером 78-лїтна бабуся спати. Около півночи вернула домів єї внучка з своїм чоловіком від сусїдів і молоді супруги нїчого не запримітили, поклали ся спати. На другій день прийшов син старенької а батько молодих супругів і застав их усїх без житя. Померли від загару.
Засуд смерти. Суд присяжних в Познани засудив оногди слюсаря Мотиля, родом з Дубецка, в повітї перемискім на кару смерти за убійство. Мотиль, засуджений в Галичинї за різні провини на два роки вязницї, утїк з-відси, волочив ся по Нїмеччинї і дістав ся за якесь злочиньство до вязницї. Тут убив він сторожа вязничого Франковского і утїк, але зловлений, відпокутує убійство смертію.
Старого мантія Теодора Волощука, 62-лїтного, арештувала вчера і відставила до суду карного львівска поліція за то, що вимантив від Ксеньки Иванишиної 20 зр., обіцюючи їй добру службу. Волощук вже від давна займав ся потайком тим, що раїв службу, а при тім виманював від бідних слуг, що від кого дало ся.
Дешевий капелян войсковий. Коли першій босаньскій баталіон перенесено до Будапешту, знайшов ся полковник Веркліян в немалім клопотї, коли єго Босанцї зажадали свого духовного. В баталіонї був хорошій і проворний вояк, Яків Дянанович, котрого предки були колись високими достойниками духовними. Отже полковник назначив єго, щоби він став духовником для босаньского полку піхоти. Єму дали урльоп і казали ити до дому та учити ся там на турецкого духовника, а коли він підучив ся і вернув назад, авансував скоро і єсть нинї "фірером" з платнею капраля. Він не ходить вже на муштру, бо став магомеданьским капеляном войсковим, має свого муезина, і що дня молить ся тепер перед престолом Аллаха та дістає за се по 15 кр. на день.
Запив ся на смерть. Машиніст від зелїзницї Фр. Войчиньскій, мешкаючій у Львові при улици Шептицкого ч. 7, заложив ся з своїми товаришами, що випє півтора літра горівки. І дїйстно випив, але конець закладу був сумний, бо Войчиньскій закінчив вчера в страшних муках житє мимо помочи лїкарскої. Поліція зарядила в тій справі слїдство.
О. Василь Чернецкій, парох з Сїльця белского, видав брошуру під заг. "Коротка историчні відомости про кирничку і капличку в Шишаках, в окрузї жовківскім з образком, представляючим сю капличку. [Брошура, надрукована 1891 р. в друкарни Ставропигійскій, обіймає 8 сторін малої 8 кн.] Се вже друга книжочка, видана о. В. Чернецким, а призначена для богомольцїв відпустових. Перша того рода книжочка мала за темат церков в Тартакові.

16.03.1892

До теми