Львів, 15 березня.
З дня, коли Спілка Українських Образотворчих Мистців перейшла до системи Українського Центрального Комітету, як культурна її секція, нав'язалась тісна практична співпраця мистців — членів Спілки, щоб за нашою практичною працею під моральною і фінансовою опікою Комітету робити корисне загально-суспільне діло. Поруч з біжучою творчою працею — підготовкою до виставок, різьбарська секція нашої Спілки в особах ініціяторів маляра А. Малюци та різьбаря А. Павлося разом з Е. Дзиндрою та М. Мухіном опрацювала ряд проєктів медаліонів портретів українських діячів, знаних всьому українському суспільству, як: Ексцелєнції Митрополита Андрія гр. Шептицького, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки.
До цього часу ми не мали можливости, речі масового ужитку в матеріялі, який би був тривалим матеріялом, виготовляти, а робили їх в гіпсі, — ця продукція хоч і потонувалась (фарбувалась) під бронзу, мала дуже дешевий вигляд.
За допомогою "Будівничо-індустріяльної кооперативи" нам стало можливим разом з Комітетом замовити досить великий тираж цих шести репродукцій медаліонів в матеріялі терракота.
Не дивлячись на те, що ті плоскорізьби є відносно невеликі розміром (медаліони призначені на стіну), авторам проєктів вдалося досить детально опрацювати портрети, добре зкомпонувати їх і пов'язати з написом так, що всі шість медаліонів уявляють собою приємну цілість, як серійний випуск.
Матеріял терракота, навіть не дивлячись на кількість відбиток, не втратив первісної якости, яка була осягнута в проєктах.
Цей перший досвід зробити так зв. масову продукцію широкого вжитку, мистецькою — нам вдалося.
Широке громадянство досить добре ознайомилось на виставці з характером творчости наших молодих різьбарів, таких, як Дзиндра Е., Мухін М. та Павлось А.
Павлось Антін зробив чотири проєкти, а саме: Митрополита Шептицького, Івана Мазепи, Тараса Шевченка та Лесі Українки.
Мухін Микола зробив один проєкт медаліону — портрет Богдана Хмельницького.
Дзиндра Евген зробив також один медаліон — портрет Івана Франка.
Плоскорізьби портретів виконані вдало тим, що економними засобами (які має взагалі плоскорізьба) досягнено портретову подібність, невеликий рельєф цих різьб не зв'язав авторів в досягненні потрібного їм ефекту, невеликий розмір медаліонів не пошкодив зберегти декоративність твору.
Ці плоскорізьби передано на власність Українського Комітету на Львів-місто для переведення збірки на ціли Суспільної Опіки.
Цей новий спосіб перепроваджування збірки, думаємо, зустріне позитивне приняття зі сторони українського громадянства. Новість в тім, що за невеличку суму, яку платить жертводавець, одержує як еквівалент оригінальний і тривалий твір українського мистця.
Отже бажаним було б, щоби широке українське громадянство, на наш перший досвід випуску масової продукції — силами виробничих майстерень Спілки Українських Образотворчих Мистців, відгукнулось тим, що з приємністю придбає собі ці невеличкі пам'ятки з серії портретів українських діячів.
Ідім на зустріч доброму ділу!
М. Дмитренко
