Др. Степан Балей. З психольоґії творчости Шевченка. "Новітня Біблїотека", ч. 20. Львів, 1916. Стор. IV + 91. Йїна 1.60 К.
Для автора творча індивідуальність яко така є точкою виходу при розслїдї. Він бачить у творчости плід індивідуальних питоменностей поета, а не відбиттє впливів окруження. Сим робом автор прикладає до Кобзаря нові методи розслїду творчости. За свій предмет вибрав автор головно жіночі постатї у творчости Шевченка й доказує, що Шевченків культ для жіноцтва, зокрема його почесть для материнства, його нїжне розуміннє "незаконних" матерей-покриток має (поза областю суспільницьких інтересів) також, так сказати-б, особисту сторону. Вихідну точку сього процесу бачить автор у крізї, яку перебула психіка Шевченка наслїдком ранньої втрати матери.
"Утаєним дїланнєм образу втраченої матери — ужиймо слїв автора — можна вияснювати також окреме забарвленнє еротики Шевченка, сей тон дитинячого віддання і глибокого пієтизму, який пронизує любовні почування поета. Одначе, згаданим чинником не можна пояснити ще всїх рисів, якими вражають нас жіночі постатї Шевченкової творчости. Лишить ся ще і глибока риса болю, яка притемнює більшість образів тих постатей, терпіння, спричиненого лихою долею, що кидає на поталу святість їх тїла й душі та робить з них мученицї, що терплять неповинно. Ґенези сеї риси не можна пояснити достаточно самим тільки бажаннєм поета постояти за покривдженими. Сю питоменність жіночих постатей поета можна зрозуміти лише так, що поет відчуває в них своє власне я; святотацтво, яке доконуєть ся на цїнностях їх істоти, є прообразом святотацтва, яке довершуєть ся у поета самого на цїнностях його власної душі. Святість, що в образах тих жінок вицвітає з їх поганьблення і осквернення, є святістю почування його власної душі, що родить ся там з неповинного страждання. Одначе жіночі постатї Шевченка се не свідомо придумана алєґорія чи поетичний символ середини його душі. У своїм власнім почуттю поет був завсїди реалїстом у тім значінню, що хотїв відтворювати постатї дїйсного життя. Символами вони стають ся щойно через те, що поет несвідомо підкладає їм зміст власної душі."
